Все правило про диеслово

Все правило про диеслово

Логін або e-mail:

Пароль: Я забув пароль

Запам’ятати мене на 2 тижні

Дієслово — самостійна частина мови, що означає дію або стан предмета і відповідає на питання що робити? що зробити? у всіх можливих формах цих слів.

ПОНЯТТЯ ПРО ДІЄСЛОВО

Початковою формою дієслова є неозначена форма (інфінітив), яка закінчується на -ти, рідше — -ть: читати, працювать. Неозначена форма тільки називає дію або стан.

Інші форми дієслова мають значення:

  • особи: я читаю, ти читаєш, він. читає;
  • роду: він знав, вона знала, воно знало;
  • числа: я вважаю, ми вважаємо;
  • часу: писав, пише, писатиме;
  • способу: згадую, згадай, згадав би.
  • Дієслово має ознаки (граматичні значення):

  • постійні, властиві всім формам (вид — доконаний і недоконаний; перехідність / неперехідність);
  • непостійні, властиві окремим формам (особа — перша, друга і третя; рід — чоловічий, жіночий, середній; число — однина, множина; час — минулий, теперішній, майбутній; спосіб — дійсний, умовний, наказовий).
  • Показниками граматичних значень дієслова є:

  • префікси (порівняйте: вчити і вивчати);
  • суфікси (читав, читала);
  • допоміжне дієслово бути (читати, буду читати);
  • частки (збудував, збудував би; запише, хай запише);
  • закінчення (найчастіше): біжит[ь], прийш[ли], прийш[ло]; планува[ла], планува[ло].
  • Неозначена форма дієслова може бути будь-яким членом речення. Інші форми виступають у реченні присудками.

    НЕ З ДІЄСЛОВАМИ

    Не з дієсловами здебільшого пишеться окремо: не сказав, не зміг би, не переписуй. Разом не пишеться в таких випадках:

  • коли дієслово не вживається без не
    (ненавидіти, нехтувати);
  • коли дієслово означає неповноту дії, виразником чого є префікс недо- (недочувати, недогледіти).
  • Зверніть увагу!
    Щоби вирішити, чи писати не з дієсловом разом, треба вдуматись у зміст речення. Наприклад, (не) здужати може означати хворіти — тоді пишеться разом (Івась уже третій день нездужає) і не зможе — тоді пишеться окремо (Спортсмен не здужав підняти штангу); (не) славити може означати ганьбити (Шахрая неславили у всіх газетах) і не прославляти (Промовці не славили директора, а розглядали його діяльність);
    Звукосполучення недо не завжди є одним
    префіксом: до- може бути частиною дієслова, з яким вживається заперечна частка не: не додав, не дослідили, не добудували. (Порівняйте: У цьому році бібліотеку добудували. — їв цьому році не добудували бібліотеки.)

    ВИД ДІЄСЛОВА

    Дієслова мають два види — доконаний і недоконаний.

    Доконаний вид означає дію, обмежену в часі, вказує на її завершеність (змалював, напишу, виконав би) або початок (заспівав, закричав, відгукнувся).

    Дієслова доконаного виду відповідають на питання що зробити? що зробив? що зроблю? та ін.

    Дієслова недоконаного виду означають дію незавершену, не обмежену в часі: розповідав, пишу, будемо збирати. Відповідають на питання що робити? що роблю? що робитиму?

    Дієслова недоконаного виду вживаються в усіх часах, а доконаного — лише в минулому та майбутньому: дія, яка триває тоді, коли про неї говориться, не може бути завершеною.

    Більшість дієслів входять до видових пар: виконувативиконати; стукатистукнути,

    Відрізняються такі дієслова одне від одного:

  • наявністю або відсутністю префіксів:
    писатинаписати, пиляти — спиляти;
  • суфіксами: ступатиступити, грюкатигрюкнути;
  • наголосом: насипатинасипати;
  • голосними звуками у корені: стрілятистрельнути, витиративитерти;
  • приголосними звуками в корені: розповідатирозповісти, вимощувативимостити, проголошуватипроголосити.
  • Окремі видові пари дієслів мають різні основи: бративзяти, ловитипіймати.

    Деякі дієслова не мають видових пар. Вживаються вони у значенні:

  • доконаного виду: розговоритися, натішитися;
  • недоконаного виду: розмовляти, сподіватися, вимагати;
  • обох видів (переважно слова іншомовного походження з суфіксом -ува-): форсувати, атакувати.
  • ПЕРЕХІДНІ ТА НЕПЕРХІДНІ ДІЄСЛОВА

    Перехідні дієслова означають дію, яка спрямовується (переходить) на певний предмет, названий іменником або займенником у Зн. в. без прийменника:
    виконати (виконую, виконай та Ін.) — що? — вправу;
    зустріти (зустрів, зустрів би та ін.) — кого? — друзів;
    прочитати (прочитає, прочитала) — що? — повість.

    Якщо присудок у реченні вживається із заперечною часткою не, іменник ставиться не у знахідному, а в родовому відмінку: не виконав вправи, не прочитала повісті.

    Додаток у Р. в., залежний від перехідного дієслова, ставиться й тоді, коли він означає частину від цілого: хворому подали води.

    Неперехідні дієслова означають стан або дію, яка на інший предмет не переходить, і, отже, не вимагають залежного іменника у Зн. в. без прийменника: гуляти парком, думати про канікули, гратися на подвір’ї.

    Дієслова, які закінчуються суфіксом -ся, навіть ті, що утворилися від перехідних, є неперехідними: усміхатися, купатися, оглянутися.

    ЧАСИ ДІЄСЛОВА

    Минулий час означає дію, що відбулася до моменту розповіді про неї. Дієслова минулого часу можуть мати і доконаний (що зробив? повторив), і недоконаний (що робив? повторював) вид.

    Дієслова минулого часу змінюються за числами (читала, читали), а в однині — за родами (читав, читала, читало).

    Дієслова минулого часу утворюють від основи інфінітива (відкидання від неозначеної форми закінчення -ти.) додаванням суфіксів — для чоловічого роду -в-, для жіночого і середнього
    родів та множини -л і закінчень — для жіночого роду — -а, для середнього -о, для множини —й (у формі чоловічого роду закінчення нульове): повідомити — повідомив, повідомили, повідомила, повідомило.

    У дієсловах, основа яких закінчується на приголосний звук (побігти), у формі минулого часу чоловічого роду суфікс не додається (побіг). Водночас у коренях можуть відбуватися чергування голосних звуків (нестиніс).

    Теперішній час означає дію, яка відбувається в момент розповіді про неї. Дієслова теперішнього часу мають тільки недоконаний вид. Змінюються вони за особами і числами. Утворюються форми теперішнього часу від основи теперішнього часу, яку одержуємо, відкидаючи закінчення 3-ої особи множини:

    Особові форми утворюються за допомогою закінчень:
    1 особа однини — (-ю);
    2 особа однини — -еш (-єні), -иш (-їш);
    3 особа однини – — е (-є), -ить (-їть);

    1 особа множини – — емо (-ємо), -гімо (-їмо);
    2 особа множини – —ете (-єте), -ите (-їте).

    Майбутній час означає дію, яка відбуватиметься (відбудеться) після розповіді про неї. Майбутній час має три форми: одну доконаного виду (розгляну) і дві недоконаного — просту (розглядатиму) і складену (буду розглядати).

    Дієслова майбутнього часу в усіх формах змінюються за особами і числами.

    Дієслова майбутнього часу доконаного виду змінюються так само, як дієслова теперішнього часу:
    зігну, зігнеш, зігне, зігнемо, зігнете, зігнуть;
    засію, засієш, засіє, засіємо, засієте, засіють.

    Проста форма майбутнього часу недоконаного виду утворюється додаванням до інфінітива суфікса —м- та особових закінчень: знатим[у], знатим[емо], знатим[еш], знатим[емо], знатим[ете], знатим[уть].

    Складена форма майбутнього часу недоконаного виду утворюється від інфінітива та допоміжного дієслова бути, яке набуває особових форм: буду відповідати, будеш відповідати, буде відповідати, будемо відповідати, будете відповідати, будуть відповідати.Допоміжне дієслово завжди стоїть перед інфінітивом і пишеться окремо. Інфінітивна частина складеної форми не змінюється.

    ДІЄВІДМІНИ

    Ви помітили, що між особовими формами різних дієслів є відмінності. Наприклад: ти пишеш, але ти кричиш, ти стоїш. Зумовлено це тим, що всі дієслова поділяються на дві дієвідміни — першу і другу.

    Найлегше розрізняти дієвідміни за формою третьої особи множини теперішнього часу: закінчення -уть (-ють) визначає належність до першої дієвідміни (бережуть, знають), а закінчення -ать (-ять) — до другої (кричать, стоять).

    Можна орієнтуватися і на неозначену форму дієслова. Краще почати зі з’ясування того, чи належить дієслово до другої дієвідміни, оскільки вказівок на це небагато.

    До другої дієвідміни належать дієслова:

    • основа інфінітива яких закінчується на
      -й-, -і- (-Ї-), що випадають в особових формах: любити — люблю; горіти — горю, гориш; кроїтикроять;
    • основа інфінітива яких закінчується на
      -а- після шиплячого звука та -й-, який також в
      особових формах не зберігається: кричатикричить; держатидержимо; стоятистоїте;
    • бігти, спати, вчити.
    • Усі інші дієслова належать до першої дієвідміни. А саме:

    • з односкладовою основою інфінітива, що закінчується на голосний звук: бити — б’ють, жатижнуть, але: сплять, вчать;
    • з основою інфінітива на -і-, що зберігається в інших формах: біліти – біліє, біліють;
    • з основою інфінітива на -а-, тільки не після шиплячих та [й]:думатидумають, писати – пишуть;
    • з основою інфінітива на -а- після шиплячих, якщо цей звук зберігається в особових формах: бажатибажають, мішатимішають;
    • з основами інфінітива, в яких є суфікси -ува- (-юва-), -ну-: малювати, — малюють, корчуватикорчують, стукнутистукнуть;
    • з основами на -оро-, -оло-:полотиполють, молотимелють;
    • з основами інфінітива на приголосний звук: пектипечуть,везтивезуть, але: бігтибіжать;
    • слова ревіти, іржати, хотіти.

    Різниця в особових закінченнях полягає в тому, що дієслова першої дієвідміни у 2-ій і 3-ій особах однини, в 1-ій і 2-ій особах множини мають звук [е] (букви е або є), а дієслова другої дієвідміни — звуки [й] або [і] (букви й або г):
    миєш, миє, миємо, миєтеклеїш., клеїть, клеїмо, клеїте;
    хочеш, хоче, хочемо, хочетестежиш,, стежить, стежимо, стежите.

  • У третій особі дієслова І дієвідміни, на відміну від дієслів другої, не мають кінцевого -ть, а перед суфіксом -ся воно з’являється. Порівняйте: знаєзнається; хочехочеться.
  • Дієслова їсти, дати та похідні від них, утворені префіксальним способом (поїсти, віддати), мають відмінні від інших дієслів
    форми:
  • Особливої уваги заслуговує 2-а особа однини, яку дуже часто утворюють неправильно.

    ЧЕРГУВАННЯ ЗВУКІВ ВНАСЛІДОК УТВОРЕННЯ ОСОБОВИХ ДІЄСЛІВНИХ ФОРМ

    Внаслідок утворення форм теперішнього і майбутнього часу доконаного виду в дієсловах першої дієвідміни перед особовими закінченнями відбуваються такі чергування приголосних звуків:
    [г], [з] –> [ж]: могтиможу, можеш; в’язатив’яжу, в’яжуть.

    Внаслідок утворення форми першої особи однини дієслів другої дієвідміни спостерігаються такі чергування приголосних:
    [д] –> [дж]: сидітисиджу;
    [т] –> [ч]: світити — свічу;
    [з] –> [ж]: возитивожу;
    [с] –> [ш.]: проситипрошу.

    За збігу [ст] або [зд] відбувається подвійне чергування:
    [с] –> [ш], [т] -> [ч]: чистити –> чищу [чишчу];
    [з] –> [ж], [д] –> [дж]: їздити –> їжджу.

    Губні звуки [б], [а], [е], [л], [ф] у першій особі однини і третій особі множини чергуються зі звукосполученнями [бл], [пл], [вл], [мл], [фл]:
    любитилюблю, люблять;
    спати – сплю, сплять;
    ловитиловлю, ловлять;
    мовитимовлю, мовлять;
    графитиграфлю, графлять.

    ВИМОВА І НАПИСАННЯ -ТЬСЯ І -ШСЯ В КІНЦІ ДІЄСЛІВ

    У багатьох дієсловах є суфікс -ся, який стоїть після закінчення (напр., оглянутися). Внаслідок утворення особових форм таких дієслів виникають збіги приголосних звуків закінчення -ть (оглянуть) або -ш (оглянеш) та суфікса -ся.

    У дієсловах на -ться вимовляється подовжений м’який звук [ц’: ] (оглянуться [огл’а-нуц’:а]), а в дієсловах на -шся — подовжений м’який звук [с’: ] (оглянешся [огл’ане»с’:а]).

    На написання такі зміни у вимові звуків не впливають.

    СПОСОБИ ДІЄСЛОВА

    Дієслова мають дійсний, умовний І наказовий способи.

    Дійсний спосіб виражає дію, яка відбулася, відбувається чи буде відбуватися (відбудеться). Дієслова дійсного способу змінюються за часами (теперішній, минулий, майбутній), числами (однина, множина), особами (в теперішньому і майбутньому часі) або родами (в минулому часі).

    Умовний спосіб виражає дію, можливу за певних умов або бажану. Форми умовного способу утворюються додаванням до форм минулого часу частки би (б). Вибір одного з варіантів частки визначається кінцевими звуками слова, що стоїть перед нею: пішов би, пішла б, пішли б.

    Дієслова умовного способу, як і минулого часу, змінюються за числами, а в однині — і за родами.

    Форми умовного способу найчастіше вживаються у складних реченнях, що виражають умову:
    Якби мені черевики, то пішла б я на музики (Шевченко).

    Рідше вони служать присудками простого речення, в якому виражене прагнення, бажання: Хотіла б я піснею стати (Леся Українка).

    Зверніть увагу!
    Частка би (б) не завжди стоїть після дієслова, вона може міститись і перед дієсловом:
    Кудись би їхав все (Олександр Олесь), і навіть на певній відстані від нього:
    Як би я тепер хотіла у мале човенце сісти! (Леся Українка).
    Яка б щаслива я була! (Олександр Олесь).

    Наказовий спосіб виражає спонукання, заклик до виконання дії, наказ, побажання, прохання, пораду:
    Говорімо усі, хоч ми добре навчились мовчати (В. Баранов).
    О земле, велетнів роди (Тичина).

    Дієслова наказового способу змінюються за числами й особами і мають в однині форму другої, а в множині — першої і другої особи: прочитай, прочитаймо, прочитайте.

    Значення числа і особи виражається закінченнями:
    2 ос. однини -й (роб[и], біж[и]) або нульове;
    1 ос. множини —їмо (роб[імо], біж[імо]) або -мо (згадаймо, станьмо);
    2 ос. множини —іть (роб[іть], біж[іть]) або -те (згадай[те], стань[те]).

    У 2 ос. множини зрідка (переважно в поетичному мовленні) вживаються форми із закінченнями -іте (замість -іть):
    Борітеся — поборете!(Шевченко).
    Тож біжіте, панські слуги,і піймайте вітра в полі(Леся Українка).

    У 1-ій особі множини вживається (здебільшого в розмовному мовленні) форма із закінченням -ітл (замість -імо):Ходім додому! Берімся до роботи!

    Примітка
    Форми першої особи однини та третьої особи однини і множини утворюються описово — поєднанням дієслів теперішнього або майбутнього часу із частками хай, нехай:хай побачу, нехай їде, хай запишуть.

    Зверніть увагу!
    Не можна сплутувати близькі за звуковим складом форми: бережемо (тепер, час) і бережімо (наказовий спосіб).
    Найчастіше вони відрізняються одна від одної місцем наголосу: у формах теперішнього часу наголошеними можуть бути різні склади (ходимо, біжимо), у формі наказового способу — лише склад, до якого входить перший голосний звук закінчення (-імо): ходімо, біжімо, скажімо і т. д.

    Форми наказового способу вживаються в реченнях, у яких немає підмета:
    Юних днів, днів весни, не забудь! (Франко).
    Сідай, спочинь, та не барись, бо сонце, бачиш, вже сідає (Олександр Олесь).

    У таких реченнях часто вживається звертання:
    Встань, Богдане, встань, збудися,на свій нарід подивися (Народна творчість).
    Вічний художнику, стань мені вчителем знову (Л. Забашта).

    ВЖИВАННЯ ОДНИХ ЧАСІВ І СПОСОБІВ ДІЄСЛІВ ЗАМІСТЬ ІНШИХ

    Дієслова в теперішньому і в простій формі майбутнього часу доконаного виду можуть вживатися замість дієслів минулого часу:
    Іду я вчора вулицею і несподівано зустрічаю шкільного товариша, якого не бачив десь із десять років,

    Теперішній час за такого вживання служить засобом «унаочнення», наближення описуваних подій до адресата (вживається здебільшого в усному мовленні та в художній літературі).

    Майбутній час може передавати несподівану, раптову дію, що вже відбулася. Раптом щось як закричить!

    Дієслова теперішнього або минулого часу доконаного виду іноді вживаються замість майбутнього:
    Завтра ми їдемо на екскурсію.
    Я пішов до школи: там буде цікавий вечір.

    Таке вживання властиве розмовному мовленню, воно підкреслює впевненість у тім, що дія відбудеться.

    У значенні наказового способу можуть вживатися форми:

  • дійсного способу (Зараз ти зачитуєш твір, а інші готують усну рецензію). Така форма підкреслює обов’язковість дії.
  • умовного способу (Зачинили б ви вікно: протяг!). Вживається для висловлення побажання, прохання, поради.
  • інфінітив (А зараз відпочивати! Завтра буде нелегка робота). Неозначена форма підсилює категоричність наказу.
  • Такі заміни властиві розмовному і художньому стилям.

    БЕЗОСОБОВІ ДІЄСЛОВА

    Зазвичай, дієслова виражають дію, яку виконує якась дійова особа:
    Учень пише твір. Наближається весна.

    У таких реченнях назва особи або вказівка на неї служить підметом, а особова форма дієслова — присудком.

    Але є дієслова, які виражають дію без вказівки на її виконавця. Це — безособові дієслова: світає, морозить (неможливо ставити питання хто світає? хто морозить?). У реченнях, де вжито такі дієслова, не може бути підмета:
    Хворого вже другий день морозить.
    Влітку світає дуже рано.

    Безособові дієслова змінюються лише за часами, їхні форми в теперішньому і майбутньому часі нагадують форми третьої особи однини (вечоріє, звечоріє, вечорітиме, буде вечоріти), а в минулому — форму однини середнього роду (посутеніло, не спалось). Безособові дієслова означають явища природи або психічний чи фізичний стани людини.

    Деякі дієслова можуть вживатись і в особовому, і в безособовому значенні.
    Порівняйте:
    Кінь тягне воза.
    Хлопчаків тягне на подвиги.

    ТВОРЕННЯ ДІЄСЛІВ

    Дієслова утворюються як від дієслів, так і від інших частин мови.

    Префіксальний спосіб творення дієслів
    Префіксальним способом дієслова утворюються тільки від інших дієслів, причому до одного твірного слова може приєднуватися значна кількість префіксів, кожен із яких надає слову іншого значення:
    Під, за, об, пере, ви, до, від, … + бігти = забігти, добігти, підбігти, прибігти, бігти, перебігти, відбігти, оббігти, побігти, вибігти.

    Це — найбільш продуктивний спосіб творення дієслів.

    Суфіксальний спосіб творення дієслів
    Суфіксальним способом утворюються дієслова від:

  • дієслівних основ: штовхати –>штовх ти,прочитати –>прочит ти, посилити –>посил ти;
  • від іменникових основ: обід –>обід и,коса –>кос и, розум –>розум и;
  • від прикметникових основ: білий –> біл и і біл и,пильний –>пильн ти, доросліший –>доросліш и.
  • від числівникових основ: двоє [двойе] –>дво и [двой и], четвертий –>четверт ти;
  • від займенників: як и, тик и, вик и.
  • від вигуків: ах и, ох и, ойк и, нук и.
  • Префіксально-суфіксальний спосіб творення дієслів
    Префіксально-суфіксальним способом утворюються дієслова від:
    дієслівних основ: глядіти –> нагляд и,кусати –> надкус и;
    від неозначеної форми дієслова: сидіти –> насид и.
    від іменникових основ: земля –> зазем ти, зброя [збройа] –> озбро и [озброй и];
    від прикметникових основ: власний –> привласнити,більший –> перебільшувати;
    від займенників: свій –> засво и [засвой и], двоє – подво и [подвой и].

    Лише в окремих дієсловах спостерігається складання:
    носити плоди –> плодоносити; тихо, мирно –> тихомирити; лихе слово -> лихословити.

    shkola.ostriv.in.ua

    § 82. Правопис закінчень дієслів у теперішньому і простому майбутньому часах

    Дієслова в теперішньому часі (щ о р о б л ю ? щ о р о б и ш ? і т.д.) і в простому майбутньому (щ о з р о б л ю ? щ о з р о б и ш ? і т.д.) змінюються однаково.

    За характером закінчень дієслова в цих часах діляться на дві дієвідміни.

    До першої дієвідміни належать дієслова, які в усіх особах, крім 1-ї особи однини і 3-ї ооби множини, в закінченнях мають –е- (-є-), а в 3-й особі множини закінчення –уть (-ють): пишеш , пише , пишемо , пишете , пишуть ; співаєш , співає , співаємо , співаєте , співають . До другої дієвідміни належать дієслова, які в усіх особах, крім 1-ї особи однини і 3-ї ооби множини, в закінченнях мають –и- (-ї-), а в 3-й особі множини закінчення -ать (-ять): мовчиш , мовчить , мовчимо , мовчите , мовчать ; стоїш , стоїть , стоїмо , стоїте , стоять .

    Дієвідміна дієслова весь час залишається тою самою. Тому, щоб перевірити, що написати в закінченні: букву е чи и, є чи ї; закінчення –уть чи – ать, -ють чи -ять, — досить за будь-якою особою визначити дієвідміну цього дієслова. Наприклад, чуємо [дишиемо] і вагаємося, яку букву писати в закінченні: е чи и. Змінюємо дієслово: [ дише ] — виразно чується закінчення ; отже, й у попередній формі треба написати е: дишемо . Так само чуємо [сидеите], а пишемо сидите , бо в закінченні форми [ сидитˊ ] чітко звучить и, не е. Найчастіше правопис закінчень перевіряють за 3-ю особою множини: несемо , бо несуть (І дієвідміна); сидимо , бо сидять (II дієвідміна), але можна це так само робити за 3-ю особою однини

    § 83. Визначення дієвідміни дієслова за його неозначеною формою

    Іноді важко визначити дієвідміну дієслова за особовими закінченнями — вони чуються невиразно. Наприклад, можемо вимовити [ бореицˊцˊа ] і [ бориецˊцˊа ], [ борˊуцˊцˊа ] і ] борˊацˊцˊа ], але писати треба лише бореться , борються . У такому разі дієвідміну дієслова визначаємо за його неозначеною формою.

    Якщо в неозначеній формі перед -ти дієслово має суфікс -і- (-ї-) , -и- або після шиплячого -а- і цей суфікс у 1-й особі однини (щ о р о б л ю ? ) випадає, то це дієслово належить до II дієвідміни. Інші дієслова належать до І дієвідміни.

    Наприклад, у дієсловах белькотіти — белькочу , кроїти — крою , волочити — волочу , стелити — стелю , мовчати — мовчу в 1-й особі однини суфікси -і- , -и- та після шиплячого -а- випадають—отже, ці дієслова належать до II дієвідміни: белькотиш , кроїш , волочиш , стелиш , мовчиш і т. д.

    А в дієсловах радіти — радію , захищати — захищаю суфікси -і- та -а- не випадають—отже, ці дієслова належать до І дієвідміни: радієш , захищаєш і т. д.

    У дієсловах белькотати , полоти , в’янути , волокти нема названих вище суфіксів — отже, ці дієслова належать до І дієвідміни: белькочеш , полеш , в’янеш , волочеш і т. д.

    У дієсловах бити , пити , лити . жати , почати звуки [ и ] та [ а ] не суфікси — отже, ці дієслова також належать до І дієвідміни: б’єш , п’єш , ллєш , жнеш або жмеш , почнеш і т. д.

    Із цього правила є винятки:

    а) дієслова хотіти , гудіти , сопіти , ревіти , іржати і похідні належать до І дієвідміни: хочеш , гудеш, сопеш , ревеш , іржеш і т.д. (хоч за всіма ознаками мали б належати до ІІ дієвідміни);

    б) дієслова бігти , боятися , стояти , спати і похідні належать до II дієвідміни: біжиш , боїшся , стоїш , спиш і т.д. (хоч за всіма ознаками мали б належати до І дієвідміни);

    в) дієслово сукати може належати і до І, і до II дієвідміни: сукаю , сукаєш і т.д. або сучу , сучиш і т.д.

    І додає пан професор такі поради.

    Та це ж просто.

    К м і т л и в и й .

    Коротше кажучи, випадають суфікси -и- , -і- , -(ш)а- — отже, це II дієвідміна, пиши в закінченнях и . Не випадають або їх нема —І дієвідміна, пиши е . А винятки легко перевірити за 3-ю особою однини: хоче , гуде , сопе , реве , ірже , біжить , стоїть , боїться , спить .

    Д о п и т л и в и й .

    Деякі дієслова, хоча звучать майже однаково і мають однакове значення, належать до різних дієвідмін через те, що в них різні суфіки в неозначеній формі: хропти і хропіти , волокти і волочити , слатися і стелитися , бурмотати і бурмотіти , свистати і свистіти . Отже, як їх не напишеш — буде правильно: хропеш і хропиш , стелеться і стелиться , бурмочеш і бурмотиш . Але не “ бурмочиш ”!

    ukrainian.stackexchange.com

    § 88. Дійсний спосіб

    1. Теперішній час. Зразки дієвідмінювання в теперішньому часі:

    За такими зразками відмінюються й дієслова доконаного виду в майбутньому часі.

    2. Поділ дієслів за дієвідмінами . За характером особових закінчень теперішнього часу (або майбутнього часу дієслів доконаного виду) дієслова поділяються на дві дієвідміни: першу й другу. Лише чотири дієслова (див. нижче п. 7) становлять окрему групу.

    До першої дієвідміни належать дієслова з особовими закінченнями: -у (-ю), -еш (-єш), е (-є), -емо (-ємо), -ете (-єте), -уть (-ють) .

    До другої дієвідміни належать дієслова з особовими закінченнями: -у (-ю), -иш (- ї ш), -ить (-їть), — и мо (-їмо), -ите (-їте), -ать (-ять) .

    3. Визначаючи особові закінчення дієслів, треба мати на увазі, що:

    А . Дієслова, які мають в інфінітиві основу на -и-, -і-(-ї-) або на -а- (після ж, ч, ш), а в першій особі однини та в третій особі множини теперішнього часу (або майбутнього дієслів доконаного виду) ці голосні втрачають, належать до другої дієвідміни:

    До цієї дієвідміни належать усі дієслова на —отіти: булькоті́ти, бурмоті́ти, муркоті́ти, цокоті́ти, а також такі дієслова, як боя́-тися, стоя́-ти (з основою на -я-), спа́-ти (з основою на — не після шиплячого), бі́г-ти (з основою на приголосний).

    Б . Усі инші дієслова належать до першої дієвідміни, а саме:

    1) дієслова з односкладовою інфінітивною основою на голосні и -, -у -, які зберігаються при дієвідмінюванні, а також похідні від них:

    ви ́ -т и (док. зави́ти)

    Примітка. В особових формах дієслів би́ти, ви́ти (док. зви́ти), ли́ти, пи́ти кореневий голосний и не зберігається: б’ю—б’ють, в’ю — в’ють, ллю —ллють, п’ю — п’ють;

    2) дієслова з основою інфінітива на —і-, що зберігається при дієвідмінюванні:

    3) дієслова з основою інфінітива на —я не після шиплячого приголосного або після шиплячого, коли це а при дієвідмінюванні зберігається; також дієслова з основою інфінітива на -:

    4) дієслова з основою інфінітива на —ува- (-юва-), які при дієвідмінюванні у формах теперішнього та майбутнього часу дієслів доконаного виду втрачають компонент -ва-:

    Примітка. Від суфікса -ува-(-юва-) слід відрізняти суфікс —ва-, що зберігається в особових формах: бу-ва́-ти — бу-ва́-ю, бу-ва́-ють; відчу-ва́-ти — відчу-ва́-ю, відчу-ва́-ють, але ку-ва́-ти — ку-ю́, пізна-ва́-ти — пізна-ю́, ста-ва́-ти — ста-ю́;

    5) дієслова з основою інфінітива на л о-, -оро -:

    6) дієслова з основою інфінітива на -ну-:

    7) дієслова з основою інфінітива на приголосний:

    8) дієслова з основою на –ота — :

    9) окремі дієслова:

    реві́-ти (й ревти́)

    Примітка. Дієслова, у яких в інфінітиві перед кінцевим р основи виступає е, втрачають його як в особових формах, так і у формах наказового способу: завме́р-ти — завмр-у́, завмр-у́ть, завмр-и́; те́р-ти — тр-у, тр-уть, тр-и; упе́р-ти — упр-у́, упр-у́ть, упр-и́, але де́р-ти — дер-у́, дер-у́ть, дер-и́; же́р-ти — жер-у́, жер-у́ть, жер-и́.

    4. Зміни приголосних у дієсловах, дієприкметниках і віддієслівних іменниках . У дієсловах першої дієвідміни відбувається зміна приголосних: г на ж, к на ч, х на ш, з на ж, с на ш, т на ч, ст на щ, ск на щ у всіх формах теперішнього часу (або майбутнього часу дієслів доконаного виду), якщо така зміна є в першій особі однини: могти́ — мо́жу, мо́жеш; пекти́ — печу́, пече́ш; колиха́ти — колишу́, коли́шеш; в’яза́ти — в’яжу́, в’я́жеш; чеса́ти — чешу́, че́шеш; хоті́ти — хо́чу, хо́чеш; свиста́ти — свищу́, сви́щеш; полоска́ти — полощу́, поло́щеш.

    5. У дієсловах другої дієвідміни в першій особі однини приголосні д, т, з, с змінюються на дж, ч, ж, ш, а зд, ст — на ждж, щ: води́ти — во́джу, верті́ти — ве́рчу, вози́ти — вожу́, носи́ти — ношу́; ї́здити — ї́жджу, ви́мостити — ви́мощу.

    Примітка. У дієслові бігти й похідних від нього забі ́ гти, прибі ́ гти та ин., що належать до другої дієвідміни, г змінюється на ж у всіх формах теперішнього часу (або майбутнього часу дієслів доконаного виду): бі ́ гти — біж у́ , біжи ́ ш.

    6. Приголосні г, з змінюються на ж; к, т — на ч; с — на ш; д, дз — на дж; ст, ск — на щ:

    а) у дієприкметниках перед суфіксом -ен-( и й) : перемо ́ жений, во́жений, пе́чений, кру́чений, но́шений, збу́джений, ви́їжджений, ви́мощений, пу́щений ;

    б) у похідних дієсловах із суфіксами в а — та -: заморо́жувати, вико́чувати, вино́шувати, розку́шувати, прина́джувати, виї́жджувати, вимо́щувати; походжа́ти, саджа́ти, але заважа́ти, хоч зава́дити, зава́джу;

    в) у віддієслівних іменниках перед суфіксом нн -(я) : відно ́ шення, розхо́дження, розгні́ждження, спро́щення, але перед –інн(я) ці приголосні зберігаються: воді́ння, возі́ння, круті́ння, носі́ння.

    Примітка 1. У дієсловах другої ді є в ід міни після губних перед я, ю з’являється л: ку ́ плять, л о́влять , ло́млять, л ю́ б л ять; куплю ́ , ловл ю́ , лом лю́ , люблю ́ . Л з’являється також після губних:

    а) у дієприкметниках на – ен(ий) : зро́блений, ку́плений, розгра́флений;

    б) у дієприкметниках на –я ч(ий) з прикметниковим значенням: лю ́ блячий, тярпля́чий;

    в) у дієприслівниках на -ячи: гу́блячи, лю́блячи, ро́блячи;

    г) у віддієслівних іменниках перед нн (я ) : здеше́влення, погли́блення.

    Примітка 2. Постфікс -ся (-сь) у дієсловах пишемо разом, причому в третій особі однини теперішнього часу перед -ся з’являється –ть: смію ́ ся, сміє ́ шся, сміє ́ ться.

    7. Відмінювання дієслів ДА́ТИ, Ї́СТИ, з коренем –ВІСТ- (ВІДПОВІ́СТИ й под.), БУ́ТИ. Дієслова: да́ти, ї́сти, а також відпові́сти, допові́сти, перепові́сти, розпові́сти та ин. бу́ти з усіма похідними від них становлять ві дповідно до закінчень тепе рішнього часу (або майбутнього часу дієслів доконаного вину) окрему групу.

    Примітка. Від дієслова бу́ти в усіх особах однини й множини теперішнього часу вживана тільки форма є (инколи в поетичній мові для першої та третьої особи однини — єсть); зрідка вживаються архаїчні форми: для другої особи однини — єси, а для третьої особи множини — суть.

    8. Майбутній час. Майбутній час дієслів недоконаного виду вживається в таких формах:

    1) інфінітив + скорочені особові форми колишнього дієслова я ́ ти (иму́. ) —му, -меш, -ме, -мемо (рідше — -мем), -мете, -муть, що стали дієслівними закінченнями, злившись з інфінітивом: пекти́му, пекти́меш, пекти́ме, пекти́мемо (рідше пекти́мем), пекти́мете, пекти́муть;

    2) особові форми допоміжного дієслова бу ́ ти — бу́ду, бу́деш, бу́де, буде́мо (рідше бу́дем), бу́дете, бу́дуть + інфінітив: бу́ду писа́ти, буде́те ходи́ти.

    Майбутній час дієслів доконаного виду вживається в таких формах:

    1) префікс + теперішній час: зроблю ́ , напишу ́ ;

    2) деякі безпрефіксні дієслова доконаного виду із закінченням теперішнього часу (найчастіше зі значенням одноразової дії): гри́мну, ля́жу, пущу́, сту́кну.

    9. Минулий і давноминулий час. Дієслова минулого часу особових закінчень не мають. Історично форми минулого часу утворилися від дієприкметників, і тому в них зберігаються афікси на позначення роду: —в або нульове закінчення в чол. роді, -ла — в жін. роді, -ло — в середн. роді однини, -ли — у множині всіх родів: брав, ніс, пік; бра́ла, несла́, пекла́; бра́ло, несло́, пекло́; бра́ли, несли́, пекли́.

    Давноминулий час дієслова складається з форм минулого часу цього дієслова та відповідних форм минулого часу допоміжного дієслова бу́ти: ходи́в був, ходи́ла була́, ходи́ли були́.

    Примітка 1. Про чергування о, е з і в дієсловах віз, ніс та ин. див. § 8, п. 1а. За аналогією до форм віз, ніс, стері ́ г та ин., у яких о, е чергуються з і , утворилися такі форми, як запрі ́ г (від запрягти ́ ), лі г (від лягти ́ ), де маємо і замість я.

    П ри мітка 2. У ряді дієслів, що мають у формах теперішнього (майбутнього) часу суфіксальне н з особовими закінченнями, відповідний суфікс -ну— у формах інфінітива й минулого часу може випадати. Це буває переважно тоді, воли суфікс -ну— ненаголошений і дієслово не має значення одноразовости. Проте повної послідовности в уживанні інфінітива й минулого часу із суфіксом — н у— або без нього немає: зблі́днути — зблід, зблі́дла; посо́хнути — посо́хти — посо́хнув, посо́х, посо́хнула, посо́хла; сла́бнути — засла́бти — засла́б, засла́бла; тягну́ти — тягти́ — тягну́в, тяг, тягну́ла, тягла́.

    Примітк а 3. Постфікс -ся після суфікса інфінітива, закінчень усіх форм минулого часу та закінчень 1 ос. однини, множини й 2 ос. множини майбутнього часу доконаного й недоконаного (синтетична форма) виду майбутнього часу може змінюватися на —сь в усному мовленні та художньому стилі: узя́тись, узя́всь, узяла́сь, узяло́сь, узяли́сь; візьму́сь, ві́зьмемось, ві́зьметесь; бра́тимусь, бра́тимемось, бра́тиметесь. У формі однини чол. роду минулого часу це буває тільки після приголосного в: знайшо ́ всь, одягну́всь, усміхну́всь, але стері́гся, обпі́кся тощо.

    r2u.org.ua

    Смотрите так же:

    • Незаконное увольнение работника и его последствия Правовые последствия незаконного перевода и увольнения. Право работника на компенсацию морального вреда. Прекращение трудового договора с работником (увольнение) считается незаконным, если оно не основано на соответствующей правовой норме […]
    • Нотариус интернет петербург Нотариальные действия и тарифы Мы осуществляем все виды нотариальных действий с физическими и юридическими лицами. Для нас нет принципиальной разницы между обращением частного клиента и большой компании, в любом случае – мы будем работать […]
    • Страховка есть а диагностической карты нет Страховка есть а диагностической карты нет Диагностическая карта для ОСАГО — нужен ли техосмотр для страховки в 2018 году и возможно ли получение полиса без ТО? Техосмотр является неотъемлемой частью страховки. Пройдя его, оператор […]
    • Сроки уплаты налога усн за год Уплата УСН за 2017 год ИП: срок и порядок Уплата УСН ИП за 2017 год подчиняется правилам, закрепленным в НК РФ. Каков порядок обложения по ставкам 6 и 15 процентов и можно ли сократить величину «упрощенного» налога к уплате? В этой […]
    • Заявление на досрочное расторжение договора страхования жизни Как отказаться от страхования жизни по кредиту Покупка страхового полиса не является обязательным условием выдачи займа. Несмотря на это, многие банки не выдают кредит, когда получают от потенциальных заемщиков отказ от страхования жизни […]
    • Ст13 закона рф о защите прав потребителе Статья 13 ЗоЗПП РФ. Ответственность изготовителя (исполнителя, продавца, уполномоченной организации или уполномоченного индивидуального предпринимателя, импортера) за нарушение прав потребителей Последняя редакция Ст. 13 Закона о ЗПП 1. […]