Закону україни про об єднання громадян

Новий Закон «Про громадські об’єднання»

Для тисяч діючих в Україні громадських організацій головною подією законотворчості 2012 року стало не прийняття нового КПК або Митного кодексу, а прийняття Верховною Радою нового Закону України «Про громадські об’єднання» від 22.03.2012 № 4572-VI, який почне діяти з 1 січня наступного року, і тоді ж втратить чинність діючий Закон «Про об’єднання громадян».

Новий закон докорінно змінив правові та організаційні основи створення, діяльності, припинення громадських об’єднань. Всі діючі громадські організації будуть зобов’язані у п’ятирічний термін привести свої статути та діяльність у відповідність з новим законом. Такі зміни викликали між лідерами неурядових організацій не менше дискусій, ніж у 2008 році – прийняття Закону України «Про акціонерні товариства» у їх акціонерів і директорів.

Новий закон застосовує терміни, відмінні від тих, що закріплені в Законі України «Про об’єднання громадян» від 16.06.1992 р. Так, загальним поняттям щодо об’єднань, створених для задоволення суспільних потреб без мети отримання прибутку, тепер є «громадське об’єднання».

Громадське об’єднання – це добровільне об’єднання фізичних осіб та (або) юридичних осіб приватного права для здійснення і захисту прав і свобод, задоволення суспільних, зокрема економічних, соціальних, культурних, екологічних та інших інтересів. Громадське об’єднання з організаційно-правовою формою утворюється як громадська організація чи громадський союз.

Громадська організація – це громадське об’єднання, засновниками і членами (учасниками) якої є фізичні особи. Громадський союз – це громадське об’єднання, засновниками якого є юридичні особи приватного права, а членами (учасниками) можуть бути юридичні особи приватного права і фізичні особи.

Однією з основних новел є надання можливості виступати засновниками громадських об’єднань юридичним особам приватного права – так зване вторинне право на свободу об’єднання (через створення інших юридичних осіб та колективне членство). Це відповідає європейським тенденціям і є кроком до гармонізації вітчизняного законодавства до законодавства ЄС. Уявлення про те, що через діяльність юридичних осіб реалізуються права людей, конкретних громадян, давно сприйнято і Європейським судом з прав людини. Таким чином,«юридичні особи приватного права» – не тільки інші громадські об’єднання, але й господарські товариства, кооперативи і т.д., – зможуть брати участь в об’єднаннях громадян. Головне, щоб мета і сенс діяльності спілки відповідав відповідному законодавству про неприбуткові організації, а не про підприємницькі товариства.

Громадське об’єднання може здійснювати діяльність із статусом юридичної особи або без такого статусу. Закон закріплює, що громадське об’єднання зі статусом юридичної особи є непідприємницьким товариством, основною метою якого не є отримання прибутку. Законодавче закріплення цього статусу громадських об’єднань є дуже важливим, оскільки повністю припиняє всі сумніви щодо того, чи поширюються на громадські об’єднання загальні норми цивільного законодавства, що регулюють діяльність непідприємницьких товариств (згідно з ч. 2 ст. 83, ст. 85 Цивільного кодексу України). Важливо, що нарешті ліквідована норма, яка дозволяла громадським організаціям захищати лише інтереси своїх членів, тепер громадські об’єднання можуть захищати будь-які інтереси, які вони вважають суспільно важливими. Також Закон скасовує державний контроль статутної діяльності громадських організацій.

Слід зазначити, що в Законі відсутня норма про класифікацію статусу громадського об’єднання: всеукраїнський, місцевий та міжнародний. Закон визначає можливість існування громадських об’єднань з«дитячим», «молодіжним» і «всеукраїнським» статусом, але значення всеукраїнського статусу суттєво відрізняється від попереднього. Підтвердження всеукраїнського статусу громадського об’єднання і відмова від такого статусу відтепер є добровільними.

Діяльність громадського об’єднання в будь-якому випадку може поширюватися на всю територію України. Новий закон усуває обов’язковий поділ об’єднань громадян за територіальним статусом всередині країни, який характерний тільки для країн пострадянського простору. Європейські закони (наприклад, Чехії, Естонії) виділяють тільки міжнародні об’єднання. Територіальний статус і поширення діяльності інших організацій всередині країни не визначаються і не обмежуються.

Дещо змінилися принципи діяльності об’єднань громадян (зникли, наприклад, принципи рівності і рівноправності членів об’єднань). Стаття 3 нового Закону визначає засади утворення і діяльності громадських об’єднань: добровільність, самоврядування, вільний вибір території діяльності, рівність перед законом, відсутність майнового інтересу їх членів (учасників), прозорість, відкритість і публічність. Законом надається тлумачення основного змісту кожного з цих принципів, що в цілому, на нашу думку, є позитивним, оскільки з практичним тлумаченням принципів нерідко виникали проблеми в правозастосовчій практиці.

Добровільність, зокрема, передбачає право особи на вільну участь або неучасть в громадському об’єднанні, в тому числі в його утворенні, вступ до такого об’єднання або припинення членства (участі) в ньому.

Самоврядування передбачає право членів (учасників) громадського об’єднання самостійно здійснювати управління діяльністю громадського об’єднання відповідно до його мети (цілей), визначати напрями діяльності, а також невтручання органів державної влади, інших державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування в діяльність громадського об’єднання, крім випадків, визначених законом.

Вільний вибір території діяльності передбачає право громадських об’єднань самостійно визначати територію своєї діяльності, крім випадків, визначених законом. Рівність перед законом передбачає, що громадські об’єднання рівні у своїх правах і обов’язках відповідно до закону з урахуванням організаційно-правової форми, виду та (або) статусу такого об’єднання.

Відсутність майнового інтересу передбачає, що члени (учасники) громадського об’єднання не мають права на частку майна громадського об’єднання і не відповідають за його зобов’язаннями. Доходи або майно (активи) громадського об’єднання не підлягають розподілу між його членами (учасниками) і не можуть використовуватися для вигоди будь-якого окремого члена (учасника) громадського об’єднання, його посадових осіб (крім оплати їх праці та відрахувань на соціальні потреби).

Прозорість, відкритість передбачає право всіх членів (учасників) громадського об’єднання мати вільний доступ до інформації про його діяльність, в тому числі про прийняті громадським об’єднанням рішення і здійснені заходи, а також обов’язок громадського об’єднання забезпечувати такий доступ.

Публічність означає, що громадські об’єднання інформують громадськість про свою мету діяльності. Законодавче закріплення змісту цих принципів буде сприяти реалізації та захисту прав членів об’єднань громадян, а їх дотримання не буде складним для реально діючих і дійсно громадських, демократичних організацій.

Громадським об’єднанням зі статусом юридичної особи надано право здійснювати підприємницьку діяльність.

Новий закон розширив права громадських організацій і деталізував їх. До вже існуючих прав Законом додано право громадських об’єднань зі статусом юридичної особи здійснювати відповідно до закону підприємницьку діяльність безпосередньо, якщо це передбачено статутом громадського об’єднання, або через створені у порядку, передбаченому законом, юридичні особи (товариства, підприємства), якщо така діяльність відповідає меті (цілям) громадського об’єднання та сприяє її досягненню. Відомості про здійснення підприємницької діяльності громадським об’єднанням включаються до Реєстру громадських об’єднань. Втім, питання про оподаткування доходів від такої діяльності залишається відкритим.

Переважна більшість керівників громадських організацій турбує порядок введення норм нового Закону в дію. Звертаємо увагу, що цей Закон вже набув чинності 19 квітня 2012 року, але буде введений в дію з 1 січня 2013 року. Тоді ж втратить чинність Закон України «Про об’єднання громадян».

Таким чином, до кінця 2012 року діє старий закон, і чинним організаціям немає нагальної потреби вже зараз змінювати назви, діяльність і статут. Це потрібно буде робити після 1 січня 2013 року і, з урахуванням п’ятирічного терміну, можна буде ввести нововведення на чергових з’їздах (конференціях, загальних зборах). Зараз ми рекомендуємо почекати кілька місяців, поки Кабінет Міністрів України прийме підзаконний акт про деталізацію вимог закону, а Державна реєстраційна служба України надасть рекомендації та роз’яснення.

Громадські організації, їх спілки (асоціації, інші об’єднання громадських організацій), легалізовані до введення нового Закону в дію шляхом реєстрації або легалізації, не вимагають відповідно перереєстрації або повторної подачі документів для легалізації. Однак, статути (положення) організацій, спілок громадських організацій повинні бути приведені у відповідність до Закону протягом п’яти років з дня введення його в дію. Слід зазначити, що реєстрація змін до статуту (положення), пов’язаних з введенням Закону в дію, здійснюється без справляння плати за реєстраційні дії протягом п’яти років з дня введення цього Закону в дію.

Також важливо, що нові вимоги щодо найменування громадського об’єднання не поширюються на громадські організації, їх спілки (асоціації, інші об’єднання громадських організацій), легалізовані до введення цього Закону в дію до ухвалення такими організаціями, спілками рішень про зміну їх назви або про їх реєстрацію як юридичної особи (якщо громадська організація була створена шляхом повідомлення). Таким чином, поки громадське об’єднання не прийме рішення про зміну своєї назви, його найменування може залишатися незмінним, якщо стара назва відповідає формі цього громадського об’єднання. Ця зміна «зачепить» сотні громадських організацій, назви яких містять слова «комітет, агентство», назви підприємств, установ, організацій та ПІБ фізичних осіб, використані без їх згоди. Обмеження щодо використання назв, на нашу думку, є обгрунтованими, враховуючи наявність в Єдиному державному реєстрі громадських формувань сотень організацій з назвами на кшталт «Національний антикорупційний комітет», «Національний комітет по боротьбі з корупцією», «Український національний комітет сприяння правоохоронним органам та органам державної влади у сфері боротьби з корупцією та організованою злочинністю»,«Національний Координаційний Комітет по протидії корупції» і тому подібних. Прості громадяни навряд чи зможуть відрізнити таку громадську організацію від органу державної влади України.

Таким чином, новий закон «зрушив кригу» в площині пострадянського правового регулювання діяльності об’єднань громадян і, незважаючи на деякі прогалини, істотно удосконалив законодавство в даній сфері, роблячи реалізацію конституційного права на свободу об’єднання більш доступною, впорядкованою і багатогранною.

khpg.org

19 квітня 2012 року набрав чинності Закон України «Про громадські об’єднання», прийнятий Верховною Радою України 22 березня 2012 року (далі – Закон), який поширюється на суспільні відносини у сфері утворення, реєстрації, діяльності та припинення діяльності громадських об’єднань в Україні.

Цей Закон введений в дію з 1 січня 2013 року, з цього ж дня втратив чинність Закон України «Про об’єднання громадян» № 2460-XII від 16.06.1992р. (далі — Закон «Про об’єднання громадян» 1992 року).

Новий закон докорінно змінив правові та організаційні основи створення, діяльності, припинення громадських об’єднань. Всі діючі громадські організації зобов’язані у п’ятирічний термін привести свої статути та діяльність у відповідність з новим законом. Слід зазначити, що реєстрація змін до статуту (положення), пов’язаних з введенням Закону в дію, здійснюється без справляння плати за реєстраційні дії протягом п’яти років з дня введення цього Закону в дію.

Новий закон застосовує терміни, відмінні від тих, що закріплені в Законі України «Про об’єднання громадян» від 16.06.1992 р. Так, загальним поняттям щодо об’єднань, створених для задоволення суспільних потреб без мети отримання прибутку, тепер є «громадське об’єднання».

Громадське об’єднання — це добровільне об’єднання фізичних осіб та (або) юридичних осіб приватного права для здійснення і захисту прав і свобод, задоволення суспільних, зокрема економічних, соціальних, культурних, екологічних та інших інтересів. Громадське об’єднання з організаційно-правовою формою утворюється як громадська організація чи громадська спілка.

Громадська організація — це громадське об’єднання, засновниками і членами (учасниками) якої є фізичні особи. Громадська спілка — це громадське об’єднання, засновниками якого є юридичні особи приватного права, а членами (учасниками) можуть бути юридичні особи приватного права і фізичні особи.

В ідповідно до ч.3 статті 7 Закону засновниками громадського об’єднання можуть бути 2 особи, коли раніше була вимога про те, що мінімальна кількість засновників громадської організації – 3 особи.

Громадське об’єднання може здійснювати діяльність із статусом юридичної особи або без такого статусу. Закон закріплює, що громадське об’єднання зі статусом юридичної особи є непідприємницьким товариством, основною метою якого не є отримання прибутку. Законодавче закріплення цього статусу громадських об’єднань є дуже важливим, оскільки повністю припиняє всі сумніви щодо того, чи поширюються на громадські об’єднання загальні норми цивільного законодавства, що регулюють діяльність непідприємницьких товариств (згідно з ч. 2 ст. 83, ст. 85 Цивільного кодексу України).

На відміну від статті 13 Закону «Про об’єднання громадян» 1992 року, стаття 11 новоприйнятого Закону розширює перелік відомостей, які повинні бути включені до статуту. Зокрема, положення Статуту тепер повинні регулювати серед іншого і:

— повноваження керівника, вищого органу управління, інших органів управління (далі – керівні органи) громадського об’єднання, порядок їх формування та зміни складу, термін повноважень, а також, для громадських об’єднань, що не мають статусу юридичної особи, – порядок визначення особи, уповноваженої представляти громадське об’єднання, та її заміни;

— періодичність засідань і процедуру прийняття рішень керівними органами громадського об’єднання, у тому числі шляхом використання засобів зв’язку;

— порядок звітування керівних органів громадського об’єднання перед його членами (учасниками);

— порядок оскарження рішень, дій, бездіяльності керівних органів громадського об’єднання та розгляду скарг.

Варто відзначити, як позитивне, положення ст.21 Закону (« Права громадських об’єднань»), яким передбачено право громадських об’єднань звертатися до органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб з пропозиціями (зауваженнями), заявами (клопотаннями), скаргами, що відповідає ст.40 Конституції України. Порядок розгляду таких звернень громадських організацій регулюється чинним законодавством України про звернення громадян (зокрема, Законом України «Про звернення громадян», дія якого повинна поширюватися, як на окремих громадян, так і на громадські об’єднання).

Новим Законом передбачено такі нововведення у сфері діяльності громадських об’єднань:

— знижено вік для засновників молодіжної громадської організації – з 15 років (Закон 1992 року) до 14 років;

— закріплено право юридичних осіб приватного права бути засновниками громадських об’єднань, утворених у формі громадських спілок — так зване вторинне право на свободу об’єднання (через створення інших юридичних осіб та колективне членство). Це відповідає європейським тенденціям і є кроком до гармонізації вітчизняного законодавства до законодавства ЄС. Уявлення про те, що через діяльність юридичних осіб реалізуються права людей, конкретних громадян, давно сприйнято і Європейським судом з прав людини. Таким чином, «юридичні особи приватного права» — не тільки інші громадські об’єднання, але й господарські товариства, кооперативи і т.д., — зможуть брати участь в об’єднаннях громадян. Головне, щоб мета і сенс діяльності спілки відповідав відповідному законодавству про неприбуткові організації, а не про підприємницькі товариства.

— за громадськими об’єднаннями зі статусом юридичної особи закріплено право на здійснення підприємницької діяльності безпосередньо, якщо це передбачено статутом громадського об’єднання, або через створені в порядку, передбаченому законом, юридичні особи (товариства, підприємства), якщо така діяльність відповідає меті (цілям) громадського об’єднання та сприяє її досягненню;

— більш детальне врегульовано порядок утворення громадської організації, встановлено вимоги до протоколу установчих зборів;

— більш детально врегульовано процедуру реєстрації громадських організацій та відмови у такій, в т.ч. встановлено на нормативному рівні строк розгляду документів для реєстрації, передбачено необхідність інформування уповноваженим органом з питань реєстрації засновників про заснування чи відмову у такій рекомендованим листом із повідомленням про вручення, із наданням мотивованого рішення, посилаючись на відповідний закон.

Важливо, що ліквідована норма, яка дозволяла громадським організаціям захищати лише інтереси своїх членів, тепер громадські об’єднання можуть захищати будь-які інтереси, які вони вважають суспільно важливими.

Також Закон скасовує державний контроль статутної діяльності громадських організацій.

Слід зазначити, що в Законі відсутня норма про класифікацію статусу громадського об’єднання: всеукраїнський, місцевий та міжнародний. Закон визначає можливість існування громадських об’єднань з «дитячим», «молодіжним» і «всеукраїнським» статусом, але значення всеукраїнського статусу суттєво відрізняється від попереднього. Підтвердження всеукраїнського статусу громадського об’єднання і відмова від такого статусу відтепер є добровільними.

Діяльність громадського об’єднання в будь-якому випадку може поширюватися на всю територію України. Новий закон усуває обов’язковий поділ об’єднань громадян за територіальним статусом всередині країни. Територіальний статус і поширення діяльності інших організацій всередині країни не визначаються і не обмежуються.

Змінилися принципи діяльності об’єднань громадян (зникли, наприклад, принципи рівності і рівноправності членів об’єднань). Стаття 3 нового Закону визначає засади утворення і діяльності громадських об’єднань: добровільність, самоврядування, вільний вибір території діяльності, рівність перед законом, відсутність майнового інтересу їх членів (учасників), прозорість, відкритість і публічність. Законом надається тлумачення основного змісту кожного з цих принципів.

Добровільність, зокрема, передбачає право особи на вільну участь або неучасть в громадському об’єднанні, в тому числі в його утворенні, вступ до такого об’єднання або припинення членства (участі) в ньому. Якщо через певний час будь-хто з учасників об’єднання не захоче продовжувати діяльність у цьому об’єднанні, він за власним бажанням виходить з нього.

Самоврядування передбачає право членів (учасників) громадського об’єднання самостійно здійснювати управління діяльністю громадського об’єднання відповідно до його мети (цілей), визначати напрями діяльності, а також невтручання органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування в діяльність громадського об’єднання, крім випадків, визначених законом.

Вільний вибір території діяльності передбачає право громадських об’єднань самостійно визначати територію своєї діяльності, крім випадків, визначених законом. Рівність перед законом передбачає, що громадські об’єднання рівні у своїх правах і обов’язках відповідно до закону з урахуванням організаційно-правової форми, виду та (або) статусу такого об’єднання.

Відсутність майнового інтересу передбачає, що члени (учасники) громадського об’єднання не мають права на частку майна громадського об’єднання і не відповідають за його зобов’язаннями. Доходи або майно (активи) громадського об’єднання не підлягають розподілу між його членами (учасниками) і не можуть використовуватися для вигоди будь-якого окремого члена (учасника) громадського об’єднання, його посадових осіб (крім оплати їх праці та відрахувань на соціальні потреби).

Прозорість, відкритість передбачає право всіх членів (учасників) громадського об’єднання мати вільний доступ до інформації про його діяльність, в тому числі про прийняті громадським об’єднанням рішення і здійснені заходи, а також обов’язок громадського об’єднання забезпечувати такий доступ.

Публічність означає, що громадські об’єднання інформують громадськість про свою мету діяльності. Законодавче закріплення змісту цих принципів буде сприяти реалізації та захисту прав членів об’єднань громадян, а їх дотримання не буде складним для реально діючих і дійсно громадських, демократичних організацій.

Громадським об’єднанням зі статусом юридичної особи надано право здійснювати підприємницьку діяльність безпосередньо, якщо це передбачено статутом громадського об’єднання, або через створені у порядку, передбаченому законом, юридичні особи (товариства, підприємства), якщо така діяльність відповідає меті (цілям) громадського об’єднання та сприяє її досягненню.

04 липня 2014 року Верховна Рада України прийняла закон про внесення змін до Закону України “Про громадські об’єднання” (щодо забезпечення діяльності всеукраїнських громадських об’єднань) .

У відповідність з новим законом, окремі підрозділи громадського об’єднання зі статусом юридичної особи можуть мати свої установчі документи (положення) та діяти на їх підставі. Положення про окремий підрозділ громадського об’єднання містить інформацію про найменування такого підрозділу, керівні органи, порядок їх обрання (призначення), терміни і обсяг повноважень. Таке Положення не може суперечити законам та статуту об’єднання громадян.

Частина 8 розділу V “Прикінцеві та перехідні положення» викладено в такій редакції:

«Місцеві осередки всеукраїнських (міжнародних) організацій, які діяли зі статусом юридичної особи на день введення цього Закону в дію, за рішенням вищого органу управління всеукраїнської (міжнародної) громадської організації зберігають за собою статус юридичної особи після введення цього Закону в дію.

Статути (положення) місцевих осередків всеукраїнських (міжнародних) організацій, які діяли зі статусом юридичної особи на день введення цього Закону в дію, повинні бути приведені у відповідність із цим Законом протягом п’яти років з дня введення його в дію.
Рішення про зміну до складу керівних органів, статутів (положень) та місцезнаходження місцевих осередків всеукраїнських (міжнародних) організацій, а також рішення про припинення діяльності місцевих осередків всеукраїнських (міжнародних) організацій, приймаються в порядку, визначеному цим Законом для громадських об’єднань.

Уповноваженим органом з питань реєстрації місцевих осередків всеукраїнських (міжнародних) організацій, які діяли зі статусом юридичної особи на день введення цього Закону в дію, є відповідний орган, в якому зберігається реєстраційна справа місцевого осередку на день набрання чинності цим Законом.

У разі прийняття вищим органом управління всеукраїнської (міжнародної) громадської організації рішення про припинення своїх місцевих осередків як юридичних осіб, правонаступником майна, активів і пасивів таких осередків є відповідна громадська організація».

Це означає, що місцеві відділення зможуть, як і раніше, вносити зміни у свої статутні документи, змінювати склад керівництва та інше.

izmail-rada.gov.ua

МЕТОДИЧНІ РОЗ`ЯСНЕННЯ ЗАКОНУ УКРАЇНИ ’’ПРО ОБ`ЄДНАННЯ ГРОМАДЯН’’: СТАТУС ГРОМАДСЬКОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ, ЗВІТ ПРО ДІЯЛЬНІСТЬ

! ПЕРЕВІРТЕ СВІЙ СТАТУС !

  • ? ви поширюєте діяльність на території 14 або більше областей та/або міст Києва/Севастополя та /або АРК?
  • ? ви легалізували в органах юстиції/виконкомах сільських, селищних, міських рад місцеві осередки?
  • ? ви маєте свідоцтвтво/довідку про легалізацію місцевого осередку?
  • ! ВИ МАЄТЕ СТАТУС ВСЕУКРАЇНСЬКОЇ/МІЖНАРОДНОЇ ГРОМАДСЬКОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ !

    Стаття 9 Закону

  • ! до всеукраїнських об’єднань громадян належать об’єднання, діяльність яких поширюється на територію всієї України і які мають місцеві осередки у більшості її областей
  • ! громадська організація є міжнародною, якщо її діяльність поширюється на територію України і хоча б однієї іншої держави
  • ! територія діяльності самостійно визначається об’єднанням громадян.

    ЛЕГАЛІЗУЄМО МІСЦЕВІ ОСЕРЕДКИ

  • місцеві осередки-обов’язкова ознака всеукраїнського чи міжнародного статусу громадської організації
  • легалізація місцевих осередків всеукраїнських та міжнародних громадських організацій є обов’язковою
  • легалізація місцевих осередків здійснюється в порядку, визначеному для легалізації громадських організацій
  • легалізація місцевих осередків здійснюється шляхом повідомлення про заснування або шляхом реєстрації
  • спосіб легалізації місцевих осередків визначається статутом громадської організації
  • легалізований шляхом повідомлення про заснування місцевий осередок не набуває статусу юридичної особи
  • легалізований шляхом реєстрації місцевий осередок набуває статусу юридичної особи, якщо це передбачено статутом громадської організації
  • місцевий осередок у своїй діяльності керується статутом громадської організації та (у разі наявності) власним положенням, якщо це передбачено статутом громадської організації
  • ! ОБНАРОДУЄМО СВОЮ ДІЯЛЬНІСТЬ !

    • *обнародуванню підлягають
      • статут (положення)
      • склад керівних органів
      • джерела фінансування
      • витрати
      • *способи обнародування
        • друковані засоби масової інформації (газети, журнали тощо)
          • всеукраїнські, міжнародні громадські організації – у загальнодержавних ДЗМІ
          • місцеві громадські організації – в місцевих або регіональних ДЗМІ
          • інтернет
            • власна сторінка
            • розміщення на громадських сайтах (наприклад http://www.civicua.org)

            ! ЗВІТУЙМО ПРО СВОЮ ДІЯЛЬНІСТЬ !

          • *органам державної податкової служби
            • подається податковий звiт про використання коштiв неприбуткових органiзацiй i установ
            • форма звіту
              • наказ ДПА від 11 липня 1997 р. N233 у редакції наказу ДПА від 3 квітня 2003 р. N153)
              • періодичність
                • протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) періоду
                • *органам державної статистики
                  • подаються починаючи зі ЗВІТУ ЗА 2009 рік – за НОВОЮ формою державного статистичного спостереження N1-громадська організація (річна) «Звіт про діяльність громадської організації станом на 1 січня 20__ року» з політичної статистики (наказ Держкомстату від 26 серпня 2009 р. N329)
                  • minjust.gov.ua

                    Верхнє додаткове меню

                    Головне меню

                    Громадські організації: Закон України «Про громадські об’єднання» відповідає європейським стандартам

                    З 1 січня 2013 р. вступає в дію новий Закон “Про громадські об’єднання”, до розробки та ухвалення якого активно долучались представники Українського незалежного центру політичних досліджень (УНЦПД), а також Мережі розвитку європейського права, Центру громадської адвокатури та низки інших громадських організацій. Однак, з ініціативи окремих громадських організацій розгорнулася активна кампанія з його дискредитації. У ЗМІ поширюється недостовірна інформація про основні норми закону та його призначення.

                    У зв’язку з цим, УНЦПД звертається до журналістів та громадських представників з проханням перевіряти надійність інформації, яка поширюється щодо нового закону. УНЦПД наголошує на тому, що Закон “Про громадські об’єднання” відповідає європейським стандартам правового регулювання статусу неурядових організацій та містить багато прогресивних положень, які покликані сприяти розвитку громадянського суспільства в Україні.

                    Фахівцями УНЦПД було підготовлено аналіз найчастіше поширюваної недостовірної інформації про закон та підготовлено відповіді.

                    – Закон не передбачає права ГО отримувати членські внески;

                    – Закон вводить податок на дохід від членських внесків;

                    – За старого закону “Про об’єднання громадян” наявність членських внесків була ключовою для отримання статусу неприбутковості;

                    – Внаслідок вступу в дію закону всі ГО, які отримують членські внески автоматично стають прибутковими і будуть залишатись такими до перереєстрації.

                    Звільнення від оподаткування податком на прибуток членських внесків до ГО визначається статтею 157 Податкового кодексу та наказом ДПА № 37 від 24.01.2011. Ці стаття та наказ не зазнала жодних змін у частині оподаткування членських внесків та добровільних пожертв з моменту їх вступу в дію.

                    Статтею 157 ПК передбачено звільнення від податку на прибуток різних категорій надходжень для різних категорій організацій. Для громадських організацій, створених з метою надання реабілітаційних, фізкультурно-спортивних для інвалідів (дітей-інвалідів) та соціальних послуг, правової допомоги, провадження екологічної, оздоровчої, аматорської спортивної, культурної, просвітньої, освітньої та наукової діяльності та громадських організацій інвалідів – це, зокрема, добровільні пожертви та безповоротна фінансова допомога, для інших ГО – членські внески. Підставою для використання передбачених пільг є внесення ГО до Реєстру неприбуткових організацій та установ.

                    Закон про ГО жодним чином не змінює регулювання щодо статусу неприбутковості, не вимагає внесення змін до відомостей у Реєстрі неприбуткових організацій та установ (окрім випадків внесення змін до статутів в частині визначення основної діяльності та вимог щодо нерозподілу майна між засновниками), не випливає на вже отримані ознаки неприбутковості і не тягне за собою жодного автоматичного оподаткування доходів ГО.

                    Членські внески ніколи не були критерієм для отримання статусу неприбутковості, а самі критерії отримання такого статусу не визначалися законом “Про об’єднання громадян”. Норми Податкового кодексу, що діють з 2011, відтворюють відповідні норми попередніх законів (зокрема, ЗУ “Про оподаткування прибутку підприємств”). ДПІ при наданні коду неприбутковості вивчає статут на відповідність формулювань нормам Податкового кодексу і тільки.

                    Відповідно до частина 6 статті 3 закону, відсутність майнового інтересу членів ГО передбачає, що члени (учасники) громадського об’єднання не мають права на частку майна громадського об’єднання та не відповідають за його зобов’язаннями, а доходи або майно (активи) громадського об’єднання не підлягають розподілу між його членами (учасниками) і не можуть використовуватися для вигоди будь-якого окремого члена (учасника) громадського об’єднання, його посадових осіб (крім оплати їх праці та відрахувань на соціальні заходи).

                    Відповідно до пункту 2 частини 2 статті 21, громадське об’єднання зі статусом юридичної особи має право здійснювати відповідно до закону підприємницьку діяльність безпосередньо, якщо це передбачено статутом громадського об’єднання, або через створені в порядку, передбаченому законом, юридичні особи (товариства, підприємства), якщо така діяльність відповідає меті (цілям) громадського об’єднання та сприяє її досягненню.

                    Таким чином, законодавство про ГО приведено у відповідність до Цивільного кодексу України, частина 1 статі 86 якого передбачає, що непідприємницькі товариства (споживчі кооперативи, об’єднання громадян тощо) та установи можуть поряд зі своєю основною діяльністю здійснювати підприємницьку діяльність, якщо інше не встановлено законом і якщо ця діяльність відповідає меті, для якої вони були створені, та сприяє її досягненню.

                    Тобто, ГО має право вести підприємницьку діяльність та отримувати дохід від неї. Проте такий дохід, на відіміну від прибутку підприємства, не може бути розподілений між засновниками та членами ГО і має бути спрямований виключно на досягнення мети ГО.

                    Саме такий підхід передбачений Рекомендаціями Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо статусу неприбуткових організацій в Європі. Частина 14 Рекомендацій передбачає, що такі організації повинні мати можливість вільно здійснювати будь-яку законну економічну, господарську або комерційну діяльність для сприяння своїй основній діяльності, без отримання жодних спеціальних дозволів, проте за умови виконання будь-яких ліцензійних або регуляторних вимог, які зазвичай застосовуються щодо відповідної діяльності. У той же час, частина 9 Рекомендацій говорить, що неурядові організацій не повинні розподіляти будь-який прибуток, що може виникнути внаслідок їх діяльності, між своїми членами або засновниками, але можуть використовувати цей прибуток для виконання своїх завдань.

                    Податковий кодекс України передбачив право ГО отримувати дохід від основної діяльності ще до ухвалення нового закону про ГО.

                    Натомість, закон “Про об’єднання громадян” не передбачав права ГО вести господарську діяльність безпосередньо, що стало однією із підстав визнання його Європейським судом із прав людини таким, що не відповідає Конвенції про захист прав людини і основних свобод та не є демократичним (рішення у справі “Корецький та інші проти України”, 3 квітня 2008 року).

                    Право ГО отримувати дохід дає можливість зменшити залежність ГО від зовнішніх джерел фінансування, зокрема від іноземних донорів. Це також відповідає кращій європейській практиці. Наприклад, у Чехії дохід від продажу власних послуг складає 47 % у бюджеті пересічної ГО, в Угорщині – 55 %, а у Польщі – 60 % (дослідження Global Civil Society: Dimensions of the Nonprofit Sector, 3rd ed./ Salamon L. M., Sokolowski S. W.)

                    – Створюється єдине вікно для реєстрації ГО та отримання статусу юридичної особи;

                    – Спрощується порядок та скорочується строк реєстрації порівняно із старим законом. Передбачена безоплатна реєстрація громадських об’єднань протягом 7 робочих днів (за старим законом такий строк становив щонайменше місяць);

                    – Скорочується перелік підстав для відмови в реєстрації ГО;

                    – Встановлюється чіткіша процедура повернення установчих документів на доопрацювання засновникам, чим виключає багаторазові відмови в реєстрації документів і повернення документів для внесення виправлень.

                    helsinki.org.ua

                    Закону україни про об єднання громадян

                    З 1 січня 2013 року разом з цілим рядом законодавчих актів вступив в дію Закон України № 4572-VI «Про громадські об’єднання» (далі — Закон), спрямований на приведення аспектів створення і діяльності громадських організацій до вимоги європейських стандартів. До вступу в дію даного Закону відповідні питання регулювалися Законом «Про об’єднання громадян» від 16 червня 1992 року, норми котрого на сьогоднішній день морально застаріли, а процедури, прописані в ньому, стали неефективними.

                    Новий закон докорінно змінив правові та організаційні основи створення, діяльності, припинення громадських об’єднань. Такі зміни викликали велику кількість дискусій, які продовжуються і до сьогодні.

                    У своїй доповіді хочу звернути Вашу увагу на нововведення, а також запропонувати присутнім, найбільш цікаві питання, прийняти до обговорення.

                    I. Оновлення організаційної форми.

                    Однією із головних позитивних змін, запроваджених новим законом, стало, нарешті, визнання права юридичних осіб на свободу об’єднання без мети одержання прибутку. Це дозволить юридичним особам брати участь у діяльності організацій від власного імені, а не в якості колективних членів з невизначеним правовим статусом, далеким від принципу добровільної участі в об’єднаннях.

                    Проте, деякі категорії юридичних осіб не можуть бути засновниками або членами громадських спілок. Зокрема, до них належать:

                    1) юридичні особи державної або комунальної форми власності, як-от бюджетні установи;

                    2) політичні партії;

                    3) юридичні особи, що перебувають у процесі реорганізації або ліквідації;

                    4) юридичні особи, єдиним засновником яких є одна та сама особа;

                    5) юридичні особи, понад 10% капіталу яких належить особам, внесеним до переліку осіб, пов’язаних із терористичною діяльністю, або до яких застосовано міжнародні санкції.

                    Ще одним обмеженням щодо громадських спілок є те, що фізичні особи можуть стати їх членами, але засновниками можуть виступати тільки юридичні особи.

                    Крім того, раніше зареєстровані громадські організації навряд чи зможуть перереєструватися як громадські спілки, тому що до січня 2013 року їх засновниками могли виступати лише фізичні особи.

                    II. Територіальний статус.

                    Пункт четвертий статті 3 нового закону гарантує громадським об’єднанням вільний вибір території їх діяльності без вимоги створення будь-яких місцевих осередків. За винятками, установленими законом, наприклад, для фізкультурно-спортивних громадських організацій (національних федерацій тощо), організації можуть діяти як на території України, так і інших держав. Якщо в статуті не вказано інше, зокрема, організація має право діяти на всій території України.

                    У новому законі не згадується міжнародний територіальний статус – тому перереєстрація та інші реєстраційні дії стосовно раніше зареєстрованих організацій з таким статусом не потрібні. Річ у тім, що всі організації приватного права реєструються згідно з законодавством певної держави (юрисдикції), або мають відповідну «національність» за іншою ознакою, як-от громадянством фізичних осіб, що контролюють певну частину капіталу. З іншого боку, закон України не може регулювати питання діяльності громадських організацій – в тому числі зареєстрованих в Україні – на території інших держав. Таким чином, всі громадські організації України мають право створювати свої представництва або інші осередки в інших державах відповідно до законодавства цих держав.

                    Особливо дискусійним питанням залишається підтвердження всеукраїнського статусу громадських організацій. Хоча перехідні положення не вимагають такого підтвердження від раніше зареєстрованих організацій з усеукраїнським або міжнародним статусом (пункт 7), практична проблема полягає у тому, що велика кількість таких організацій не легалізувала свої місцеві осередки в місцевих органах реєстрації, як того вимагала стаття 15 закону «Про об’єднання громадян».

                    Тому на запити державних органів, чи має та чи інша громадська організація всеукраїнський статус (а отже, і формальне право на фінансову підтримку з державного бюджету), органи юстиції наразі надають негативну відповідь, якщо не мають інформації про підтвердження легалізації місцевих осередків – із статусом юридичних осіб або без такого статусу.

                    Таким чином, для тих організацій, яким треба офіційно підтвердити свій всеукраїнський статус, пропонується, по-перше, перевірити, чи були належно легалізовані їх місцеві осередки до 01.01.2013 р., а якщо ні – надати Державній реєстраційній службі відомості про наявність відокремлених підрозділів у не менше ніж чотирнадцяти регіонах (АР Крим, області, міста Київ та Севастополь) відповідно до статей 13 та 19 нового закону.

                    III. Статут громадської організації

                    Новий закон значно розширює вимоги до змісту статутів громадських організацій. З одного боку, відмова від тотального регулювання внутрішніх статутних відносин законом відповідає кращим європейським і світовим практикам. З іншого боку, неодноразово подавалися пропозиції щодо розробки «модельного статуту» для громадських організацій, які не бажають вносити численні правки на догоду розбіжним вимогам органів реєстрації або податкової служби.

                    Зокрема, у підпунктах 5-7) пункту першого статті 11 закону додано такі вимоги до змісту статутів: 1) визначати періодичність засідань і процедуру прийняття рішень керівними органами громадського об’єднання, у тому числі шляхом використання засобів зв’язку (в тому числі скайп- і телеконференцій, письмових опитувань);

                    2) порядок звітування керівних органів громадського об’єднання перед його членами (учасниками);

                    3) порядок оскарження рішень, дій, бездіяльності керівних органів громадського об’єднання та розгляду скарг.

                    Відповідні зміни дозволять громадським організаціям, наприклад, мати кворум на засіданнях керівних органів без вимоги фізичної присутності їх членів, якщо відповідні процедури визначено у статуті. Важливим є також внесення змін щодо порядку захисту членів організації від порушення керівними органами своїх статутних обов’язків. Адже чинні процесуальні кодекси або забороняють судам розглядати спори щодо статутних відносин, не пов’язаних із корпоративними правами (Кодекс адміністративного судочинства, Господарський процесуальний кодекс), або не передбачають жодних особливостей розгляду таких спорів (Цивільний процесуальний кодекс).

                    Так, член громадської організації може користуватися таким саме трирічним строком позовної давності, що й при розгляді звичайних цивільних справ, що підриває правову визначеність рішень загальних зборів та інших керівних органів такої організації. Не випадково у законах багатьох держав встановлено скорочені строки позовної давності для членів неурядових організацій (наприклад, шість місяців у Словаччині, або навіть три місяці в Естонії чи Фінляндії).

                    Нарешті, у статуті дозволяється (але не обов’язково!) визначати інші особливості діяльності чи припинення організації, що не суперечать закону. Це стосується, наприклад, встановлення розміру та порядку сплати членських чи інших внесків – у статті 24 нового закону згадано право одержувати членські внески, тому безпідставно стверджувати, ніби сплата членських внесків у громадських організаціях тепер заборонена. Подібна позиція відображає лише застарілий правовий принцип «дозволено тільки те, що прямо визначено законом».

                    IV. Реєстрація змін до статуту та інші реєстраційні дії

                    Указані дії регулюються нормами статті 14 нового закону. Зокрема, полегшено зміну місцезнаходження громадської організації. Так, у статуті вже не вимагається вказувати ні юридичну адресу, ні навіть населений пункт, у якому знаходиться громадська організація. Тому зміна офісного приміщення організації тепер не потребує внесення змін до її статуту.

                    Крім того, не вимагається додаткових документів, що підтверджують право користування певним приміщенням (договори оренди, нотаріально посвідчені заяви фізичних осіб-власників приміщень тощо). Для реєстрації зміни місцезнаходження громадської організації тепер достатньо подати заяву та реєстраційну картку (пункт 5 статті 14 нового закону).

                    З іншого боку, новий закон досі дозволяє органам юстиції контролювати зміни складу керівних органів громадських організацій, що суперечить пункту 48 указаної вище Рекомендації КМ Ради Європи. Зокрема, можливе рішення про «відмову у прийнятті повідомлення про зміну складу керівних органів» у випадку порушення положень статуту щодо порядку такої зміни.

                    Тому в статутах тепер необхідно особливу увагу приділяти порядку заміщення або звільнення членів таких органів, в тому числі проведення позачергових зборів на вимогу певної частини членів, а також регулюванню випадків, коли попередні керівники блокують, наприклад, оригінали реєстраційних документів, печатки тощо.

                    Не відповідають пункту 43 Рекомендації також вимоги щодо правової експертизи будь-яких змін до статуту, а не тільки пов’язаних із найменуванням та цілями громадської організації.

                    V. Органи реєстрації

                    Формулювання закону стосовно органів реєстрації виглядають надмірно складними, бо не називають конкретні органи або посадові особи, але по суті ситуація спростилася.

                    По-перше, виконавчі органи місцевих рад втрачають право здійснювати реєстрацію громадських організацій. Протягом двох років вони мають передати всі реєстраційні справи управлінням юстиції (районним або міським) за місцезнаходженням відповідних громадських організацій.

                    По-друге, втрачають право здійснювати реєстраційні дії стосовно громадських організацій також обласні управління юстиції та Державна реєстраційна служба. Проте, у 2013-2014 роках громадські організації можуть подавати документи для внесення змін до статутів або інших реєстраційних дій до свого «старого» органу реєстрації разом із заявою про передачу реєстраційної справи до належного управління юстиції протягом трьох робочих днів, які додаються до звичайного строку реєстрації (пункти 10 та 11 перехідних положень).

                    Згідно зі статтею 12 закону, протягом семи робочих днів орган реєстрації має прийняти рішення про реєстрацію громадського об’єднання, або одне з наступних рішень:

                    1) про відмову в реєстрації (перелік підстав для відмови звужено, фактично, до порушення конституційних норм та статті 4 нового закону, а також неналежного складу засновників та використання заборонених законом найменувань або їх складників);

                    2) про залишення документів без розгляду (документи подано не в повному обсязі, особою без належних повноважень, після встановлених законом часових обмежень);

                    3) про направлення документів на доопрацювання (наприклад, статут не містить всіх відомостей, передбачених у статті 11 закону).

                    Хоча рішення про відмову в реєстрації та направлення документів на доопрацювання мають містити вичерпний перелік порушень, які необхідно виправити (не пізніше шести місяців після одержання рішення), і підставою може бути суперечність положень статуту тільки законам, а не будь-яким актам, наприклад, Кабінету Міністрів чи податкової служби, закон все таки залишає значні дискреційні повноваження органам реєстрації щодо експертизи статутів. Тому формування єдиних підходів до такої експертизи потребуватиме значних зусиль Мінюсту, реєстраційної служби та, безумовно, власне громадських організацій та незалежних експертів.

                    Треба також зазначити, що з першого січня 2013 року видача виписок і витягів з Державного реєстру юридичних осіб стає необов’язковою , тому очікується, що в разі потреби виписки також будуть видавати місцеві управління юстиції.

                    VI. Реєстр громадських об’єднань

                    Порівняно з Державним реєстром юридичних осіб, цей Реєстр матиме кілька додаткових переваг.

                    По-перше, доступ до нього є вільним та безоплатним, зокрема, через сайт Держреєстру.

                    По-друге, до Реєстру включаються дані також про громадські організації без статусу юридичних осіб та про представництва іноземних неурядових організацій в Україні.

                    Нарешті, у даних Реєстру додатково вказуються цілі та місцезнаходження організації, склад засновників і керівних органів, та – за наявності – види її підприємницької діяльності.

                    Одним із істотних обмежень свободи об’єднання, встановлених новим законом, є звуження форм реорганізації лише до приєднання до іншої громадської організації. Таким чином, до внесення змін до нового закону на громадські організації та спілки не поширюватиметься дія норм Цивільного кодексу щодо інших форм реорганізації.

                    Наприклад, новий закон не дозволяє злиття, поділ або виділ громадських організацій, що, очевидно, шкодить процесу їх добровільній реорганізації. Адже громадська організація, що приєднується, не одержує ніяких гарантій щодо цільового використання переданого нею майна або надання її представникам певних квот в органах управління «нової» організації.

                    Безумовно, ці обмеження необхідно усунути в наступних змінах до нового закону .

                    VIII. Примусовий розпуск (ліквідація) громадської організації

                    З 2013 року, громадські організації можуть бути ліквідовані як юридичні особи на підставі судового рішення в трьох випадках:

                    1) Порушення Конституції України та/або статті 4 нового закону;

                    2) Визнання громадської організації банкрутом;

                    3) Наявність підстав, не пов’язаних із банкрутством, які визначено у законі «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців».

                    По суті, адміністративні суди мають право заборонити громадську організацію тільки за порушення статті 4 нового закону за поданням органу реєстрації. Важливо зазначити, що майно забороненої в такому випадку організації переходить до державного бюджету України.

                    Давно очікуваною, але не надто приємною для громадських організацій новиною є поширення на них дії закону «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом». Нова редакція цього закону якраз із січня 2013 року дозволяє кредиторам – за рішенням господарських судів – призначати арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів тощо) і в будь-які громадські організації, а не тільки в споживчі кооперативи чи благодійні фонди, як було раніше. З іншого боку, ця зміна збільшує правові гарантії для кредиторів, а отже, доступ громадських організацій до капіталу та інвестицій.

                    Крім того, закон про державну реєстрацію встановлює ще кілька підстав для припинення громадської організації як юридичної особи.

                    Зокрема, у частині другій статті 38 цього закону як такі підстави вказано:

                    1) визнання судом недійсною державної реєстрації через допущені при створенні громадської організації порушення, які не можна усунути, а також в інших випадках, встановлених законом;

                    2) провадження громадською організацією діяльності, що суперечить установчим документам, або такої, що заборонена законом;

                    3) неподання протягом року органам державної податкової служби податкових декларацій, документів фінансової звітності відповідно до закону;

                    4) наявність в Єдиному державному реєстрі запису про відсутність громадської організації за вказаним її місцезнаходженням.

                    Специфічною особливістю статті 29 нового закону є право громадської організації, яку ліквідовано як юридичну особу з інших підстав, ніж банкрутство або порушення Конституції, продовжити свою діяльність як громадська організація без статусу юридичної особи. Для цього необхідно протягом шести місяців після дати ліквідації повідомити місцеве управління юстиції про продовження діяльності (але це право не поширюватиметься на громадські спілки).

                    IX. Господарська та підприємницька діяльність

                    У квітні 2012 року стаття 20 закону «Про обєднання громадян» зазнала, нарешті, чітких змін, і громадські організації одержали право здійснювати господарську діяльність без мети одержання прибутку безпосередньо, без створення окремих підприємств або установ.

                    Крім того, стаття 21 нового закону приводить статус громадських об’єднань у відповідність до статті 86 Цивільного кодексу, яка дозволяє їм здійснювати також підприємницьку діяльність, що сприяє досягненню статутної мети. Втім, треба зважати на те, що Податковий кодекс взагалі не розрізняє господарську і підприємницьку діяльність, і одержання доходів оподатковується по-різному залежно від того, чи буде визнано їх доходами від «основної» чи «неосновної» діяльності громадських організацій відповідно до пунктів 157.14 та 157.15 Податкового кодексу.

                    Тому, по-перше, види підприємницької діяльності треба чітко вказувати у статуті громадської організації, а по-друге, такій організації доцільніше подати заявку на перехід на спрощену систему оподаткування згідно зі статтею 291 Податкового кодексу, ніж на включення до Реєстру неприбуткових організацій.

                    X. Перехідні положення: п’ять років на внесення змін

                    Для раніше зареєстрованих громадських організацій доцільно уточнити, насамперед, зміст прикінцевих та перехідних положень закону, навколо яких останнім часом виникає чимало дискусій. По-перше, у пунктах 4 та 9 цих положень чітко визначено, що громадські організації та їх спілки, зареєстровані або легалізовані шляхом повідомлення до першого січня 2013 року, не повинні подавати будь-які документи на перереєстрацію або повторне повідомлення про своє заснування. Згідно з пунктом 5, раніше зареєстровані громадські організації також не зобов’язані змінювати своє найменування відповідно до статті 10 Закону, котра забороняє використання в найменуваннях новостворених громадських організацій назв державних органів і деяких інших термінів, як-от «комітет», «служба», «агентство», «суд». Взагалі, необхідно звернути особливу увагу на встановлений законом п’ятирічний «перехідний період», адже внесення змін до статуту та приведення у відповідність до нового закону статусу місцевих осередків має відбутися до першого січня 2018 року. Зокрема, немає жодних вимог закону терміново вносити відповідні зміни – це можна зробити у будь-який момент протягом указаного перехідного періоду, до того ж один раз зміни вносяться безоплатно (пункт 4 перехідних положень).

                    Найбільш дискусійним з-поміж перехідних положень виявилася вимога пункту 8 протягом п’яти років ліквідувати місцеві осередки громадських організацій, якщо такі осередки мають статус юридичних осіб. Ця вимога прямо випливає з норм Цивільного кодексу, і закон «Про об’єднання громадян» дозволяв їх створення лише до квітня 2011 року, тому закон, по суті, не запроваджує ніяких змін для новостворених організацій та осередків. Але в даному перехідному положенні явно порушено базовий правовий принципу про заборону зворотної сили закону, і доволі ймовірно, що вимога про ліквідацію раніше зареєстрованих осередків буде скасована Верховною Радою ще до закінчення п’ятирічного перехідного періоду. У будь-якому випадку, новий закон не передбачає примусового розпуску осередків або застосування інших санкцій до громадських організацій на цій підставі.

                    Підводячи підсумки, слід сказати, що в цілому Закон істотно наближає законодавство України, що регламентує питання функціонування громадянського суспільства, до європейських стандартів, істотно скорочуючи строки і вимоги до реєстрації громадських об’єднань і зменшуючи державний контроль за їх діяльністю. Сподіваюся, що всі істотні недоліки Закону будуть найближчим часом допрацьовані та усунуті і Закон буде ефективно працювати, забезпечуючи реалізацію одного з основних конституційних прав громадян.

                    www.ligasocial.org.ua

Смотрите так же:

  • Минтранс приказ 78 Приказ Минтранса РФ от 26 марта 2012 г. N 78 "О внесении изменений в приказ Министерства транспорта Российской Федерации от 4 февраля 2008 г. N 22" Приказ Минтранса РФ от 26 марта 2012 г. N 78"О внесении изменений в приказ Министерства […]
  • Закон о псн в москве Закон г. Москвы от 31 октября 2012 г. N 53 "О патентной системе налогообложения" Настоящим Законом в соответствии с главой 26.5 Налогового кодекса Российской Федерации на территории города Москвы вводится в действие патентная система […]
  • Федеральный закон 117-фз от 10072012 Федеральный закон от 10 июля 2012 г. N 117-ФЗ "О внесении изменений в Федеральный закон "Технический регламент о требованиях пожарной безопасности"" Документ является поправкой к Изменения и поправки Принят Государственной Думой 20 июня […]
  • Приказ мвд рф no 861 Приказ МВД РФ от 6 октября 2008 г. N 861 "Об утверждении Положения об организации и ведении гражданской обороны в системе МВД России" (с изменениями и дополнениями) Приказ МВД РФ от 6 октября 2008 г. N 861"Об утверждении Положения об […]
  • Приказ 80 мвд 2010 Приказ 80 мвд 2010 Приказом МВД России от 11 марта 2012 г. N 160 в настоящий приказ внесены изменения Приказ МВД РФ от 29 января 2008 г. N 80"Вопросы организации деятельности строевых подразделений патрульно-постовой службы полиции" С […]
  • Приказом мвд от 11022010 г 80 Приказ МВД РФ от 29 января 2008 г. N 80 "Вопросы организации деятельности строевых подразделений патрульно-постовой службы полиции" (с изменениями и дополнениями) Информация об изменениях: Приказом МВД России от 11 марта 2012 г. N 160 в […]