Конституция-основний закон держави

Конституция-основний закон держави

Конституція – це Основний Закон, що закріплює суспільний і державний устрій країни, функції органів державної влади, основні права та обов’язки громадян. Слово “ конституція ” латинського походження як значна частина слів, пов ’ язаних зі сферою державного управління. У стародавньому Римі це слово позначало акти імператора, які слід було неухильно виконувати. Крім юридичного значення це слово може позначати будову, фізіологічні та анатомічні особливості живого організму.

В основі цих всіх значень лежить латинське слово “ constitution ” – устрій, будова. До його складу входить префікс “ con — ” , що має значення разом і дієслово “ statuero ” – постановляти, вирішувати (початково – ставити, споруджувати). Цікаво, що слово конституція в українській мові має своїх родичів: споріднені слова “константа” – стала, незмінна величина, “констатація” – встановлення незаперечним існування якогось факту, явища, а також чоловіче ім’я Костянтин.

28 червня 1996 року Верховна Рада ухвалила Конституцію України. Відтоді цей день в Україні відзначається як державне свято.

Основні розділи Конституції визначають загальні засади функціонування української держави, основні права, свободи та обов ’ язки людини і громадянина, завдання та функції діяльності Верховної Ради України, Президента, Кабінету Міністрів та інших органів виконавчої влади, засади здійснення правосуддя, територіальний устрій держави.

Цікаво, що першою вітчизняною конституцією вважається Конституція гетьмана Пилипа Орлика. Ми можемо пишатися тим, що ця Конституція, прийнята 5 квітня 1710 року, була однією з перших в Європі та світі. Адже конституцію Сполучених Штатів Америки було схвалено лише 1787 року, конституцію Франції та Польщі – 1791 року, конституцію Російської імперії – 1905 року.

children.kmu.gov.ua

Конституція України-Основний Закон суспільства і держави

1. Основні положення, вчення про Конституцію.

2. Конституція України-Основний Закон суспільства і держави.

2.1. Поняття і класифікація конституцій.

2.2. Загальна характеристика діючої Конституції України.

2.3. Принципи та юридичні властивості Конституції України.

3. Сучасні проблеми Конституційного розвитку в Україні.

Список використаної літератури.

Конституція України являє собою сукупність фундаментальних, юридично незаперечних норм, які поширюється на всі без винятку сфери суспільства. Будь-яка конституція встановлює соціально-політичне обличчя держави, фіксує вихідні принципи їх функціонування й розвитку.

Як відомо, 26 червня 1996 року сталася чи не найвизначніша подія в політичному та суспільному житті незалежної демократичної України –була прийнята нова Конституція. В ній вперше системно, повно і як пріоритетні положення закріплені всі основні риси-принципи української держави, які тривалий час були її ідеалом. До того ж ці принципи було закріплено подвійним чином: ненормативно (в Преамбулі) і нормативно у ст.1, 2 та ін..

Важлива роль прийняття Основного Закону для розвитку публічного права як науки. ЇЇ не можна применшити, адже саме конституція постає основним джерелом останнього, і законодавче закріплення основних принципів публічного права тільки посприяє його входженню в життя суспільства. Основною умовою та гарантією реалізації публічного права є стійкість суспільства та його життєдіяльність, функціонування інститутів політичної, економічної, соціальної сфер. А ці умови, в свою чергу, забезпечує конституція як основний закон будь-якої держави.

Звичайно, далеко не всі риси нашої держави, що передбачені і закріплені Конституцією України, стали нині повною мірою реальністю. Конституційні положення, що стосуються цих рис, є певною мірою програмою державотворення на найближчі деся­тиліття, ідеалом, який треба втілити у життя. Це стосується насамперед зовнішніх аспектів суверенітету держави, а також правового і соціального характеру держави. Тим самим ідеологія українського державотворення потребує значного часу і зусиль для свого утвердження, розвитку і вдосконалення. Ідеологія українського державотворення нині сповна і на найвищому рівні легалізована,але далеко ще не реалізована, її реалізація—одне з найважливіших завдань нашого часу. Пріоритетним напрямом його вирішення є перетворення Конституції в життя, приведення її в дію.

Таким чином, кожна держава повинна мати конституцію. Держава без конституції була б анархією.

1. Основні положення, вчення про Конституцію.

У сучасному конституційному праві існує багато визначень конституції. За основу як правило береться одна або декілька ознак, що відносяться до предмету конституційного регулювання, місця, яке посідає конституція в ієрархії джерел права, в національній правовій системі. так, французький політолог Ж. Бюрдо визначав конституцію як «сукупність правил, що відносяться до способу призначення, організації і функціонування політичних влад». Американський дослідник К. Берд додає до цього таку ознаку як «визначення свобод громадян».

В юридичній науці й практиці конституція постає як основний, головний закон держави, який регламентує найважливіші з погляду держави суспільні відносини. До них належать засади суспільного ладу й політики, правового становища особи, державного устрою, організації та діяльності органів держави.

Конституція також визначає герб, прапор, гімн та столицю держави.

Термін “конституція” походить від латинськогo слова constitutio, що означає “устрій”, “встановлення”. Так іменувалися деякі з актів, проголошуваних римськими імператорами. Застосування терміна “конституція” в сучасному його розумінні пов’язане з пізнішими часами –з епохою буржуазних революцій, коли інтереси нового класу, який прийшов до політичної влади, вимагали скасування віджилих феодальних відносин як гальма суспільного розвитку й водночас диктували нагальну потребу особливого правового захисту найважливіших інтересів молодої буржуазії. Юридичною формою вирішення цих проблем і стала конституція, яка згодом обернулася на невід’ємний атрибут суверенної держави. В сучасному світі конституції є практично в усіх державах, котрі претендують на право називатися демократичними. Виняток становлять абсолютні монархії, наприклад Саудівська Аравія.

Першими буржуазними конституціями в сучасному понятті були Американська Конституція, прийнята в 1787 році та Французька, прийнята у 1791.

При аналізі конституцій в системі права слід враховувати, що від звичайних правових норм конституційні норми відрізняються тим, що вони закріплюють в широкому смислі слова методи та форми здійснення державної влади. Предмет правового регулювання конституційних норм якісно відрізняється від предмету правового регулювання звичайних законів своєю вищою політичною важливістю та фундаментальністю, оскільки вони торкаються основних умов політичного існування усього суспільства. Саме цим перш за все пояснюється відносна стабільність конституцій, які не є продуктом повсякденної нормовстановлюючої діяльності. Дата прийняття конституції в історії будь-якої держави представляє собою найважливішу віху, що відмічає переломний момент його розвитку. Конституція в принципі не може бути актом законодавчої сваволі, її прийняття, як правило, є історично обумовленим.

В сучасному світі нараховується близько ста чинних конституцій. Деякі з них були прийняті більше ста років тому. Найбільш старими є конституції США (1787), Норвегії (1814), Бельгії (1831), Люксембурга (1868), Швейцарії (1874). До другої світової війни також були прийняті і зараз є чинними конституції Австралії, Мексики, Ірландії. Однак більшість конституцій з’явилися після другої світової війни ( конституції країн Азії, Африки, Америки ). У післявоєнний період були прийняті або суттєво змінені конституції багатьох країн Європи (Італія, Франція, ФРН, Данія, Греція, Іспанія, Португалія), Америки, (Бразилія, Болівія, Гондурас, Домініканська Республіка, Сальвадор, Канада), Азії (Японія, Турція, Республіка Корея, Філліпіни).

Кожна з нині чинних конституцій має свої специфічні індивідуальні риси та особливості. У них знайшли відображення соціальні, національні, політичні, історичні, релігійні та інші особливості відповідних країн. У той же час конституціям притаманні спільні риси:

1). Усі конституції в тій чи іншій формі проголошують лозунг народного суверенітету. У цьому відношенні єдині як старі, так і нещодавно прийняті конституції. Конституція США (преамбула) : » Ми, народ Сполучених Штатів урочисто проголошуємо і встановлюємо дану Конституцію. » У преамбулі перераховуються «цілі утворення більш досконалого Союзу», але нічого не сказано про владу та її носіїв. Конституція Бельгії 1831 року : » Уся влада походить від народу. Вона здійснюється у встановленому в Конституції порядку»(ст. 25).У статті 1 Конституції Іспанії 1978 року сказано : » 1. Іспанія — соціальна, правова і демократична держава. 2. Національний суверенітет належить іспанському народу, від якого походять повноваження держави».

2). Усі конституції в тій чи іншій формі закріплюють інститут приватної власності.

3). У конституціях зазвичай закріплюються основні принципи теорії розподілу влад. У деяких конституціях (Італійська, Французька, Конституція ФРН) концепція розподілу влад не висловлена семантично точно, вона ніби мається на увазі. В інших ( Американська, Датська, Японська ) принципи розподілу влад чітко сформульовані у відповідних статтях. Принцип розподілу влад, доповнений «системою стримувань та противаг», покладений в основу Американської Конституції. Три перші статті Конституції починаються наступними положеннями : «Усі законодавчі повноваження, цим встановлені, належать Конгресу Сполучених Штатів. » (Ст. 1, розділ 1 ) ; «Виконавча влада належить Президенту Сполучених Штатів Америки. » (Ст. 2, розділ 1) ; » Судова влада Сполучених Штатів належить одному Верховному суду. » Ст.3, розділ 1. У Японській Конституції знаходяться такі приписи стосовно цього питання : » Парламент є вищим органом державної влади і єдиним законодавчим органом держави » (Ст. 41); «Виконавча влада здійснюється Кабінетом» (ст. 65).; «Вся повнота судової влади належить Верховному суду» (ст. 76). У Датській Конституції концепція влад сформульована в одній статті : » Законодавча влада належить Королю і Фолькетингу сумісно. Виконавча влада належить Королю, судова влада — судам» (Розділ І, § 3).

4). Усі конституції встановлюють і закріплюють форму правління відповідної держави — республіку чи монархію. Конституційні приписи по цьому питанню можуть бути різноманітні, але вони завжди є в наявності в тексті Основного Закону. Так, Конституція США нічого не говорить про фотрму правління всього Союзу, але закріплює республіканську форму правління для штатів : «Сполучені Штати гарантують кожному штату в даному Союзі републіканську форму правління. » (Ст. ІV, розділ 4). У преамбулі до Конституції Індії сказано : » Ми, народ Індії, урочисто вирішивши утвердити Індію як суверенну демократичну республіку. «. Монархічна форма правління у більшості випадків визначається з тексту конституції, хоча прямих положень щодо цього може і не бути. Так, у Конституції Нідерландів говориться про «територію Королівства Нідерландів» (Розділ І, ст. І). Форма правління Японії не визначена у тексті Основного Закону, але оскільки на чолі держави стоїть Імператор, влада якого обмежена у сфері законодавчій та виконавчій, то цілком логічно припустити, що Японія є парламентарною монархією. А от у Конституції Іспанії 1978 року про форму правління сказано прямо :»Політичною формою іспанської держави є парламентарна монархія».

5). Конституції встановлюють і закріплюють форму державного устрою — унітаризм чи федерацію, хоча в самому тексті Основного закону прямі приписи стосовно цього можуть бути відсутніми (Франція, Японія). В такому випадку ніби припускається, що саме замовчування про форму державного устрою є констатацією факту унітаризму як найбільш поширеного способу національно-політичної організації території країни. Але і у федеративних державах далеко не завжди у конституціях зустрічається термін «федерація» або його похідні. У ряді випадків конституція використовує синоніми. Так, конституції США та Індії говорять про Союз, Конституція Австрії містить термін «Союзна держава». Конституції Канади та Швейцарії також містять термін «Союз», але в офіційних документах і публікаціях вони деколи іменуються конфедераціями. Прямі згадки про федерацію містяться у конституціях ФРН, Аргентини, Бразилії, Венесуели, Мексики.

6). Усі конституції в тій чи іншій формі проголошують і встановлюють демократичні свободи громадян та підданих. Зазвичай у самому тексті Основного закону міститься відповідний розділ. У новітніх конституціях, осоливо латиноамериканських, правовий статус людини і громадянина з точки зору техніко-юридичної розроблено досить грунтовно, з великою кількістю деталей.

7). Усі конституції визначають принципи організації системи вищих органів державної влади і порядок діяльності її підсистем. До їх складу входять глава держави, уряд і парламент. У конституціях також встановлюються основи регулювання такиж найважливіших політичних процесів як вибори, референдум і законодавство. У багатьох післявоєнних конституціях був закріплений інститут конституційного нагляду ( конституції Франції, Італії, Португалії, ФРН, Іспанії ).

Коло питань, які регулює конституція, є різноманітним. Однак з певним ступенем наближення можна вивести загальну закономірність, яка полягає в тому, що старі конституції є більш сумарними. Конституції епохи вільної конкуренції, за Наполеоном, були «короткими та туманними». Найбільш типовим прикладом у цьому плані є Конституція Сполучених Штатів Америки, яка містить у собі лише загальні принципи організації центральної державної влади та розподілення компетенції між Союзом і штатами. Саме через таку «невизначеність» у США була створена «жива конституція», яка суттєво відрізнялася від офіційного конституційного тексту.

works.doklad.ru

Термін «конституція» (від лат. constitutio — встановлення, устрій) відомий ще за часів Давньої Греції і Стародавнього Риму. Нині під конституцією розуміють систему загальнообов’язкових норм, що мають, здебільшого, вищу юридичну силу і регулюють основи відносин між людиною та суспільством, з одного боку, і державою — з іншого, а також засади організації самої держави та її відносин зі світовим співтовариством. Конституція в сучасному світі є невід’ємним атрибутом держави, ознакою її суверенності.

У науці конституційного права прийнято розрізняти поняття конституції у матеріальному та у формальному значеннях.

Під конституцією в матеріальному значенні розуміють здебільшого сукупність юридичних норм, які закріплюють основні права та свободи людини і громадянина, визначають засади суспільного ладу, форми державного правління і державного устрою, основи організації центральних і місцевих органів державної влади, їх компетенцію та взаємовідносини, державні символи і столицю. Вищеназване коло відносин і становить предмет конституційного регулювання.

Конституцією у формальному значенні іменується єдиний акт або ж кілька актів, що мають вищу юридичну силу стосовно всіх інших нормативних актів. Конституція в цьому значенні — це свого роду закон законів. Вона може бути змінена тільки в особливому, встановленому, зазвичай, нею самою, порядку; зміна конституції тягне за собою перегляд раніше ухвалених законів та інших нормативних актів на предмет їх відповідності зміненим положенням конституції.

Соціально-політична суть конституції.

Поняття конституції неможливо розкрити повною мірою без з’ясування питання про її не тільки юридичну, а й соціально-політичну природу.

В основі її аналізу у вітчизняній літературі радянських часів традиційно лежав класовий підхід. Конституція, згідно з таким підходом, розглядалась як продукт класової боротьби, як форма вираження класових інтересів (панівного класу, блоку, коаліції, союзу класів). Такий однобічний підхід до з’ясування соціально-політичної природи (суті) конституції нині значною мірою подоланий, хоч рецидиви попереднього мислення все ще даються взнаки. Суть конституції і нині почасти трактується як форма вираження інтересів домінуючих у суспільстві політичних сил, інтересів народу тощо.

Не заперечуючи впливу на соціальну сутність конституції політичних чинників, зокрема співвідношення політичних сил, разом із тим, не потрібно, вочевидь, зводити її до форми вираження інтересів певних сил чи навіть народу загалом.

Як зарубіжна, так і наша власна історія свідчать про те, що конституції ухвалюються в результаті компромісу між різними соціально-політичними силами з таких докорінних питань, як межі втручання держави в життя суспільства й окремих індивідів, форми організації і здійснення державної влади, права і свободи людини. Як вираження такого компромісу треба розглядати також Конституцію України.

Форма конституції.

Зміст конституції проявляється в її формі, тобто у способі організації і вираження закладеного в ній нормативно-правового матеріалу.

Традиційно за формою вираження нормативно-правового матеріалу конституції поділяють на писані та неписані. До писаних належать конституції, складені у вигляді єдиного нормативного акта (документа), побудованого за певною схемою, а до неписаних — конституції, які складаються з багатьох законів, судових прецедентів, правових звичаїв, конституційних угод тощо.

Конституція України є єдиним кодифікованим актом, що закріплює засади організації державної влади в Україні, регулює взаємовідносини цієї влади, суспільства та індивіда, і має найвищу юридичну силу (ст. 8 Конституції України).

Найвища юридична сила Конституції України проявляється в тому, що:

— по-перше, її норми мають пріоритет (верховенство) перед нормами інших (звичайних) законів, а тим більше перед актами виконавчої влади та іншими нормативними актами, що є чинними на території України. Верховенство Конституції поширюється також на міжнародні договори, про що свідчить положення ст. 9 Конституції, згідно з яким «укладання міжнародних договорів, які суперечать Конституції України, можливе лише після внесення відповідних змін до Конституції України»;

— по-друге, норми інших законів та підзаконних актів мають ухвалюватися на основі Конституції і повинні відповідати їй (ст. 8 Конституції України). Будь-який акт, що суперечить Конституції (за змістом чи за формою), має бути визнано недійсним.

Найвища юридична сила Конституції України забезпечується особливим порядком внесення змін до неї та особливою охороною Конституції, вирішальна роль у якій належить конституційному правосуддю.

Структура Конституції України. Це спосіб її внутрішньої побудови, тобто порядок об’єднання однорідних конституційних норм у певні комплекси — розділи та послідовність їх розташування.

Структура більшості сучасних конституцій має стандартизований вигляд: вона вміщує преамбулу (вступ), основну частину, а також прикінцеві та перехідні положення. Інколи до структури конституції вносять також додатки.

Структура Конституції України побудована з урахуванням як власного, так і сучасного зарубіжного досвідів. Вона складається з Преамбули, основної частини, яка охоплює тринадцять розділів, «Прикінцевих положень» (розділ XIV) та «Перехідних положень» (розділ XV). До Конституції долучено також додаток у вигляді Закону України «Про прийняття Конституції України і введення її в дію».

Основні функції Конституції України. Соціальне призначення Конституції України, її місце і роль у правовій системі України означені в її функціях — основних напрямах впливу на суспільні відносини.

Функції Конституції відображають найголовніші шляхи її впливу на розвиток держави і суспільства в сучасних умовах національного відродження України. Функції охоплюють і фактично поширюються на всі ті сфери суспільних відносин, які врегульовані Конституцією та охоплюються її змістом.

Види функцій Конституції визначають залежно від різних критеріїв і підстав. їх можна пов’язувати з функціями держави. Залежно від суспільного призначення конституції, визначають соціальні функції, які поділяють, своєю чергою, на юридичні та політичні. Ці функції порівняно однорідні і цілеспрямовані. Так, у юридичній функції знаходять своє вираження (втілення) конституційні основи права і правової системи в цілому. У політичній функції відображаються конституційні основи політики та політичної системи.

Юридична функція Конституції України полягає в тому, що вона є основним законом країни, який має найвищу юридичну силу і є головним джерелом права і всієї правової системи України.

До юридичної (правової) функції Конституції України належать установча, регулятивна, системотворча, правоохоронна функції та деякі інші.

Установча функція Конституції України полягає в тому, що в ній знайшли своє закріплення найважливіші політичні та соціально-економічні інститути держави й суспільства. Прикладом установчого характеру може бути закріплення в Конституції України існування таких інститутів, як Уповноважений Верховної Ради України з прав людини (ст. 85), Вищої ради юстиції (ст. 131), Конституційного Суду України (розділ XIІ) та інші.

Сутність регулятивної функції Конституції України полягає в закріпленні в її нормах сталих суспільних відносин і гарантій їх дотримання (статична функція) та визначення тих суспільних відносин, які перебувають на етапі свого розвитку (динамічна функція).

Сутність і значення правоохоронної функції Конституції України полягає в тому, що вона передбачає вимоги щодо забезпечення виконання і реалізації її норм та інститутів. Механізм правоохоронної функції вміщує як організаційно-правові форми (діяльність Конституційного Суду України, Уповноваженого Верховної Ради з прав людини), так і застосування конституційних санкцій: усунення з поста Президента України через процедуру імпічменту, відкликання, припинення повноважень депутатів та органів державної влади (недовіра Кабінету Міністрів України) тощо.

Політична функція Конституції України полягає в тому, що вона визначає належність влади в країні народу, основи державного і суспільного устрою, внутрішньої і зовнішньої політики тощо. У Конституції України визначаються основні форми здійснення народовладдя — вибори і референдуми, місцеве самоврядування тощо.

Водночас система функцій Конституції України як Основного Закон України і соціально-культурного явища сучасного суспільства не вичерпується юридичною і політичною функціями. їй притаманні також економічна, ідеологічна, інформаційна, педагогічно-виховна та інші функції, які всебічно характеризують її соціальне призначення, місце і роль у сучасному українському суспільстві.

pidruchniki.com

Теорія держави і права

§ 7. Конституція — основний закон громадянського суспільства і держави

Саме поняття конституції в перекладі з латині означає встановлення, заснування, устрій. У Давньому Римі так іменували окремі акти імператорської влади.

Поява конституцій як основних законів держави пов’язана з розвитком буржуазних відносин, утвердженням у влади бур-■ жуазії, формуванням громадянського суспільства, виникненням буржуазної держави. Виключність конституції як правового документа полягає насамперед у тому, що у своїх кращих історичних зразках вона є актом не стільки держави, скільки громадянського суспільства. Саме породжені громадянським суспільством конституції і сьогодні є зразком для конституційної законотворчості молодих держав.

Перші акти конституційного типу були ухвалені в Англії, проте в ній відсутня конституція в звичайному розумінні цього слова: Цілісний основний закон, який регулює як найважливіші сторони внутрішньої організації держави, суспільного устрою, так і права і свободи громадян. Якщо сучасна Велика Британія має некодифіковану конституцію, яку складають численні не пов’язані між собою акти, ухвалені з XIII по XX ст., то першою кодифікованою конституцією (що становить єдиний основний закон із внутрішньою структурою) можна назвати Конституцію СІІІА 1787 p., яка діє й сьогодні. В Європі першими писаними конституціями були конституції Польщі та Франції 1791 р. В Україні була розроблена, але не стала чинною Конституція Пилипа

Конституція України відповідно до її ст. 160 набрала чинності з дня її ухвалення Верховною Радою України — 28 липня 1996 р. Моментом вступу в дію Конституції України є оголошення результатів голосування за проект Конституції України в цілому на пленарному засіданні Верховної Ради України.

Конституція — основний закон громадянського суспільства і держави, який має вищу юридичну чинність, через який (відповідно до багатовікового досвіду і прагнень народу) затверджуються основи суспільного і державного ладу і механізми їх дії, спрямовані на зміцнення держави і забезпечення прав і свобод

Основні загальносоціальні ознаки (властивості) конституції:

1. Конституція має основний, установчий характер: закріплює основи суспільно-економічного ладу держави, її форму прав

ління, форму національно-територіального устрою, організацію і систему державної влади і місцевого самоврядування, встанов

лює принципи їх функціонування, визначає основні права, свободи і обов’язки людини і громадянина, створює політико-пра-

вові умови формування структур громадянського суспільства,встановлює принципи законності та правопорядку.

2. Конституція має всеосяжний об’єкт регламентації та впливу.

Так, Конституція України 1996 р. якісно відрізняється від попередньої Конституції УРСР обсягом регулювання широкого кола

суспільних відносин — політичних, соціальних, духовно-культурних, закріпленням нового статусу особи і громадянина, сус

пільства і держави, органів державної влади і самоврядування, принципів роботи державного апарату та ін. Конституційні но

рми є вихідними (первинними), засадними началами для діяльності державних органів і посадових осіб, політичних партій,

громадських організацій і громадян.

3. Конституція має народний характер: виражає інтереси громадянського суспільства (народу) і повинна служити йому.

Вона є насамперед конституцією громадянського суспільства, а не лише держави.

4. Конституція має гуманістичний характер: розглядає права людини як найважливішу цінність безпосередньо для самої лю

дини. У ній втілено світові стандарти прав людини, встановлено межі втручання держави у приватне життя громадянина, механі

зми забезпечення його прав і свобод. До основи визначення прав і свобод людини і громадянина в Конституції покладено понят

тя людської гідності.

Цінно, що Конституція України встановила непорушність гуманістичного принципу в майбутньому: при ухваленні нових законів або внесенні змін до чинного законодавства не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод (ст. 22);

5. Конституція має реальний характер: фіксує фактично існуючу систему суспільних відносин, правопорядок, які склалися на момент її ухвалення.

6. Конституція має прогностичний характер: містить значний потенціал розвитку основних інститутів громадянського суспільства, демократичних інститутів публічної влади. В основу перспективної концепції Конституції України покладено досягнення вітчизняної та світової конституційно-правової думки і практики, наприклад, побудова демократичної, соціальної, правової держави. Конституція є своєрідним політико-юридичним путівником, компасом суспільних відносин.

7. Конституція має найстабільніший характер порівняно з іншими законами.

Юридичні ознаки (властивості) конституції як основного закону:

1. Конституція є актом найвищої юридичної сили (верховний акт). На її основі мають прийматися закони та інші нормативно-правові акти, а також укладатися та ратифікуватися міжнародні договори.

2. Конституція становить базу для поточного законодавства і формування правової системи держави. Поточне законодавство Розвиває положення конституції. Як юридична база законодавства конституція — серцевина всього правового простору країни, виток формування її правової системи, орієнтир її вдосконалення. її верховенство в національній правовій системі полягає у визначенні взаємозв’язку і узгодженості напрямків розвитку правової культури, юридичної практики й інших ланок правової системи, стимулюванні гармонізації галузей права і систематизації законодавства.

3. Конституція містить норми прямої дії, які відповідають основним стандартам сучасного міжнародного права і не потребу

ють будь-яких додаткових законів і постанов для їх застосування. Пряма дія конституції властива не лише Конституції Украї

ни, але й Конституції Автономної Республіки Крим (ухвалена в 1998 p., набрала чинності в 1999 p.), норми якої є нормами пря

мої дії в межах її території. Пряма дія Конституції служить гарантом охорони і захисту прав і свобод людини і громадянина.

Так, Конституція України гарантує громадянам право звертатися до судових органів країни для захисту своїх інтересів (ст. 8), а також до відповідних міжнародних організацій. Для реалізації ст. 55 Конституції України, яка гарантує право на оскарження в суді дій будь-яких посадових і службових осіб без обмежень, не потрібно звертатися до спеціального закону.

4. Конституційні норми мають вищий ступінь нормативної концентрації та ціннісної орієнтації, ніж суміщена дія конституційних і поточних норм. Конституційні норми не розчиняються в комплексі останніх, а мають визначальне значення в нормативній регламентації суспільних відносин.

5. Конституція має особливу процедуру ухвалення і зміни. Для Конституції України вона визначена в розділі XVIII (2/3 кваліфікованої більшості).

6. Конституція має складний дворівневий механізм власної реалізації: а) рівень реалізації конституції в цілому; б) рівень реалізації її конкретних норм.

Суворе і точне дотримання конституції — найвища норма поведінки всіх громадян, громадських об’єднань, комерційних організацій, державних органів і посадових осіб.

Саме конституція, конституційні норми, а також зміни та доповнення, що вносяться до них, складають теоретичну конституцію країни (наказує те, що має бути). Вона може як збігатися, так й розбігатися з фактичною конституцією або конституцією у матеріальному сенсі (те, як є насправді).

readbookz.net

MOZOK.CLICK

Конституція — Основний закон держави

1. Що таке конституція?

2. Коли була прийнята перша у світі конституція?

ОСНОВНЕ ПОНЯТТЯ: конституція.

1. Чому конституцію називають Основним законом держави

Слово «конституція» походить із латини і буквально означає «устрій, організація чого-небудь». У Давньому Римі «конституціями» називалися особливо важливі закони, що, як правило, видавалися імператором. Пізніше, зі створенням Римської католицької церкви, конституції почали видавати папи римські. Нині під конституцією розуміють Основний закон держави, який містить загальні положення про її державний устрій та форму правління. Для сучасних конституцій обов’язковим є закріплення в них прав і свобод людини й громадянина та гарантій їх дотримання.

Конституція — це Основний закон держави, який закріплює державний і суспільний лад, особливості взаємовідносин особи й держави, організації’ та здійснення державної влади, визначає основні державно-правові інститути, порядок їхньої організації та компетенцію і таким чином установлює принципи регулювання суспільних відносин.

ЗАВДАННЯ 1. Попрацюйте із джерелом права. Спираючись на текст преамбули (вступної частини) Конституції України, доведіть, що наша держава обрала шлях демократичного розвитку. Зверніть увагу на такі питання:

1) Від чийого імені приймається Основний закон, на основі яких нормативних актів?

2) Як визначається в преамбулі мета державного будівництва?

3) Які завдання оголошуються пріоритетними?

Прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 року Верховна Рада України від імені Українського народу — громадян України всіх національностей, виражаючи суверенну волю народу, спираючись на багатовікову історію українського державотворення і на основі здійсненого українською нацією, усім Українським народом права на самовизначення, дбаючи про забезпечення прав і свобод людини та гідних умов її життя, піклуючись про зміцнення громадянської злагоди на землі України, прагнучи розвивати і зміцнювати демократичну, соціальну, правову державу, усвідомлюючи відповідальність перед Богом, власною совістю, попередніми, нинішнім та прийдешніми поколіннями,

керуючись Актом проголошення незалежності України від 24 серпня 1991 року, схваленим 1 грудня 1991 року всенародним голосуванням, приймає цю Конституцію — Основ ний закон Украї ни.

2. Які розділи містить Конституція України

Конституція України, прийнята 28 червня 1996 р., складалася зі 161 статті, містила преамбулу, 15 розділів, із яких розділ XV містив перехідні положення. Із внесенням 6 червня 2016 р. змін до Основного закону загальна кількість розділів скоротилася до 14, а кількість статей збільшилася до 166.

ЗАВДАННЯ 2. Попрацюйте в парах. Ознайомтеся з назвами та стислою характеристикою розділів Конституції, які вміщені в таблиці «Структура Конституції України». Обговоріть, які розділи Основного закону ви вважаєте найважливішими. Обґрунтуйте свою думку.

Структура Конституції України

Вступна частина, що виражає сутність Основного закону

mozok.click

Смотрите так же:

  • Закон об радиационной безопасности Федеральный закон от 9 января 1996 г. N 3-ФЗ "О радиационной безопасности населения" (с изменениями и дополнениями) Федеральный закон от 9 января 1996 г. N 3-ФЗ"О радиационной безопасности населения" С изменениями и дополнениями от: 22 […]
  • Нотариус исакова галина ивановна Полезная информация МОБТИ. Щёлковский филиал141100, МО, г.Щелково, 1-й Советский пер., д.25 Тел.: (496) 566-98-71, 567-02-02 Управление Федеральной службы государственной регистрации, кадастра и картографии по Московской […]
  • Пленум верховного суда рф от 11 июня 1999 г Постановление Пленума Верховного Суда РФ от 25 октября 1996 г. N 8 "О ходе выполнения судами постановления Пленума Верховного Суда Российской Федерации от 14 апреля 1988 г. N 1 "О практике назначения судами Российской Федерации наказания […]
  • Пролетарский тверь районный суд Пролетарский районный суд Тверской области Решением № 31 от 19 декабря 1960 года Пролетарский райисполком г.Калинина постановил, что выборы народных судей и народных заседателей, состоявшиеся 18 декабря 1960 года, были проведены в […]
  • Приказ 340 от 05072011 Приказ МВД РФ от 12 мая 2006 г. N 340 "Об утверждении Перечня документов, образующихся в деятельности подразделений Министерства, органов внутренних дел, учреждений, предприятий и организаций системы Министерства внутренних дел Российской […]
  • Законы о несовершеннолетних в рф Статья 60. Имущественные права ребенка Статья 60. Имущественные права ребенка См. комментарии к статье 60 СК РФ 1. Ребенок имеет право на получение содержания от своих родителей и других членов семьи в порядке и в размерах, которые […]